Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням
- У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов’язки:
- попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції;
- пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
(Стаття 76 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1254-УІ від 14 квітня 2009 р.)
- У випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого один або декілька обов’язків, вичерпний перелік яких передбачено в ч. 1 ст. 76 КК. Покладання інших обов’ язків, будь-яке доповнення до покладених обов’язків або звільнення засудженого від виконання обов’язку законом не передбачено. Обов’язки, які покладені на засудженого, повинні виконуватися ним тільки протягом іспитового строку.
- Закон надає право суду покласти на засудженого такі обов’язки:
- попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого, що означає якоюсь мірою компенсувати заподіяну йому моральну шкоду. Покладання цього обов’язку несе в собі певний вплив виправного характеру і корисне при засудженні за менш тяжкі злочини особливо проти здоров’я, честі, гідності, проти громадського порядку, моральності тощо (про поняття «потерпілий» див. ч. 1 ст. 55 КПК та коментар до ст. 46 КК);
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Покладання цього обов’язку означає заборону судом без дозволу кримінально-виконавчого органу виїжджати за межі України на постійне проживання. Мотиви і мета такого виїзду до уваги не беруться (ПС (20082011). - С. 169-170);
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання. Покладання цього обов’язку зобов’язує засудженого невідкладно повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання з обов’язковим повідомленням адреси нового місця проживання, нового місця роботи чи навчання. Чітке виконання цього обов’язку дисциплінує засудженого і потрібне для обліку таких осіб і належного контролю за їхньою поведінкою за новим місцем проживання;
- періодично з’являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію. Покладання такого обов’язку означає періодичну явку у відповідну кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання для реєстрації. Поклавши на засудженого такий обов’язок, суд не визначає періодичність та дні проведення такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 13 КВК України вирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій (абз. 3 п. 9 ППВСУ від 24 жовтня 2003р.; ПС (2008-2011). - С. 163-164, 180-181). Такий обов’язок є складовою частиною випробування, він дисциплінує засуджених і водночас полегшує здійснення контролю за їх поведінкою;
- пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб. На відміну від інших обов’язків - це спеціальний вид, тому що покласти такий обов’язок суд має право тільки на особу, стосовно якої документально доведено, що вона страждає на одну чи декілька вказаних хвороб і потребує відповідного лікування. На практиці щодо осіб, які страждають на алкоголізм чи наркоманію, суди вимагають висновку медичної комісії, а для осіб, хворих на венеричні хвороби, проказу, вірус імунодефіциту людини, туберкульоз та інші, що становлять небезпеку для людей, достатньо наявності документа профільного медичного закладу з висновком про діагноз і необхідність лікування. Покладання цього обов’язку передбачає проходження повного курсу лікування. Необхідність покладання такого обов’язку зумовлена як метою виправлення засуджених і запобігання новим правопорушенням, так і попередження хвороб, що становлять небезпеку для здоров’я інших осіб. Тому покладання такого обов’язку можливе і щодо осіб, які вчинили злочин, не пов’язаний з їх захворюванням.
- Текст ч. 2 ст. 76 КК свідчить про те, що контроль за поведінкою звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснюють кримінально-виконавчі інспекції за місцем проживання засуджених, а стосовно засуджених військовослужбовців — командири військових частин, начальники військових установ або військових навчальних закладів (див. ч. 1 ст. 163 КВК). Такий контроль повинен відповідати основним принципам Європейської конвенції «Про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками» (ст. 1 ч. І) від 30 листопада 1964 р. (дата приєднання України - 22 вересня 1995 р.) (БМЮ. - 2001. - № 4. - С. 394).
За своїм змістом контроль включає, по-перше, облік таких засуджених; по-друге, нагляд за виконанням покладених на них судом обов’язків; по-третє, нагляд за їх поведінкою в суспільстві й побуті. Усе це потребує реєстрації вчинених ними правопорушень та застосованих до них адміністративних стягнень, відповідних профілактичних бесід, в окремих випадках допомоги щодо вирішення питання працевлаштування й інших заходів для забезпечення їх соціальної реабілітації.