1.  Умовою застосування цього виду звільнення є невчинення особою нового зло­чину протягом невідбутої частини покарання, тобто з моменту винесення судом рі­шення про звільнення і до дня, у який би закінчилося відбування призначеного по­карання.

При застосуванні умовно-дострокового звільнення суди не повинні встановлюва­ти який-небудь спеціальний випробувальний строк, оскільки за змістом закону так званим випробувальним строком по суті є невідбута частина покарання. Тому в ухва­лі про умовно-дострокове звільнення суд повинен указати невідбуту частину пока­рання, від відбування якої засуджений умовно-достроково звільняється. Вирок суду, яким призначено покарання, від відбування якого особу було умовно-достроково звільнено, зберігає свою силу і протягом невідбутого строку покарання.

1.  Кримінально-правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування по­карання залежать від поведінки засудженого під час невідбутої частини строку покарання, тобто залежно від того, утримався або ні засуджений протягом цього строку від вчинення нового злочину, і можуть бути як сприятливими для нього, так і несприятливими.

Сприятливі наслідки настають у разі невчинення особою, до якої було застосова­но умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину. У такому разі засуджений остаточно і повністю (автоматично) звільняється від відбування покарання. При цьому строк погашення судимості починає спливати з моменту умовно-дострокового звільнення (ч. 3 ст. 90 КК), а обчислюється він з фактично призначеного судом основного покарання. У тих випадках, коли особа умовно-достроково звільнена від основного покарання, але від­буває додаткове покарання, строк погашення судимості починає спливати з дня від­буття додаткового покарання й аналогічно обчислюється з призначеного судом основ­ного покарання.

Несприятливі наслідки настають у разі вчинення зазначеною особою протягом невідбутої частини покарання нового злочину (незалежно від його тяжкості (особли-
 

 
во тяжкого, тяжкого, середньої тяжкості, невеликої тяжкості) і форми вини (умисного чи необережного). У такому разі суд призначає засудженому покарання за сукупністю вироків за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК (ч. 4 ст. 81 КК), тобто до призначеного покарання за новий злочин повністю або частково приєднується невід- бута частина покарання за попереднім вироком, від якого особа була умовно-достро­ково звільнена.

За загальним правилом, при визначенні остаточної міри покарання суд повинен застосовувати повне складання покарання. У разі, коли неможливе повне складання, суд приєднує до нового покарання лише частину невідбутого покарання в межах мак­симального строку, встановленого в ч. 2 ст. 71 КК. У тих випадках, коли за новий злочин призначене покарання в межах максимального строку, зазначеного у ст. 71 КК, суд вимушений застосувати принцип поглинання невідбутої частини покарання знову призначеним.

1. Умовно-дострокове звільнення здійснюється тільки судом за місцем відбування покарання засудженим за клопотанням (поданням) органу або установи виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою за­судженого. Зазначене клопотання (подання) розглядається суддею одноособово про­тягом десяти днів з дня надходження його до суду. У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, прокурор, інші особи у разі необхідності (частини 2-4 ст. 539 КПК). Суд виносить ухвалу про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання або про відмову в його застосуванні, обов’язково мотивую­чи своє рішення по справі.

Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від відбуван­ня покарання, розгляд повторного клопотання із цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не ниж­че п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців (ч. 6 ст. 539 КПК).

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, із цими особами проводиться виховна робота з метою закріп­лення результатів виправлення і ресоціалізації (ч. 1 ст. 160 КВК).