10. Факторинг
- Серед фінансових послуг, які на договірних засадах надаються банками та фінансовими установами своїм клієнтам, певне місце посідають операції з факторингу, тобто придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані інші послуги та прийняття послугонада-
вачем на себе ризику виконання таких вимог і прийом платежів (ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Факторинг - це здійснювана на договірній основі купівля банком (фактором) вимог, що випливають з товарних поставок або надання послуг клієнтом іншим особам. Факторинг - це універсальна система фінансового обслуговування клієнтів, унікальна гнучка тактика автоматичного збільшення кредитування при зростанні збуту. З розширенням зовнішньоекономічних зв'язків наших підприємств та організацій використання факторингу знижує ризик неплатежу, а також дає можливість скоротити період розрахунків, що дуже важливо для додержання нормативів з валютних платежів в Україні1.
Нормативне регулювання договірних відносин з факторингу на рівні закону вперше здійснено у гл. 73 "Факторинг" (статті 1077-1086 ЦК і ст. 350 ГК). Крім того, у цій сфері діють Методичні рекомендації по наданню комерційними банками факторингових послуг підприємствам та організаціям, затверджені постановою Правління Національного банку України від 22 квітня 1992 р. № 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Отже, клієнт - це особа, яка продає факторові свої майнові вимоги до третіх осіб (боржників). Оскільки ці вимоги виникають з комерційних операцій клієнта з іншими особами (з поставки товарів, виконання робіт, надання послуг тощо), договір факторингу набуває рис, властивих підприємницьким договорам.
Закон виділяє два типи факторингу: у першому здійснюється безпосередньо фінансування під відступлення права грошової вимоги (дебіторської заборгованості), а в другому - грошова вимога відступається з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Особливістю договору факторингу є також те, що він, крім виконання основного зобов'язання фактора з передачі клієнту в розпорядження грошових коштів (фінансування), може встановлювати зобов'язання фактора з надання клієнтові послуг, пов'язаних з грошовою вимогою, право якої він відступив, наприклад консультаційних або інформаційних (ст. 350 ГК). За наявності таких умов до відносин за договором факторингу щодо надання таких послуг слід застосовувати також норми ЦК, що регулюють надання послуг (глава 63 ЦК)[163].
Предметом договору факторингу може бути як грошова вимога, строк платежу за якою настав (наявна вимога), так і право на одержання коштів, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога). При переданні майбутньої вимоги вона вважається такою, що перейшла до фактора після того, як виникло саме право на одержання з боржника коштів, які є предметом передання вимоги, передбаченої договором. Якщо передання грошової вимоги обумовлено певною подією, воно набирає чинності й після настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення пе- редання вимоги не вимагається. Наступне відступлення фактором грошової вимоги третім особам не допускається, якщо інше не передбачено договором факторингу.
Відносини, що виникають при здійсненні факторингових операцій, близькі до уступки вимоги (цесії) в разі заміни кредитора в зобов'язанні (статті 512-519 ЦК). Але заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК). На відміну від цесії, договір факторингу є дійсним і тоді, коли між клієнтом та його боржником існує угода про заборону передачі грошової вимоги або її обмеження (ч. 1 ст. 1080 ЦК). Це правило спрямоване на розширення факторингових послуг і, отже, комерційного обороту. Проте воно не звільняє клієнта від зобов'язань або відповідальності перед боржником внаслідок передання грошової вимоги на порушення укладеної між ними угоди про заборону або обмеження факторингу.
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, що є предметом відступлення, якщо інше не передбачено договором факторингу. Грошова вимога як предмет відступ- лення визнається дійсною, якщо клієнт має право на передан- ня грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не відомі обставини, внаслідок яких боржник має право її не виконувати. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником вимоги, що є предметом відступлення і пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не передбачено договором факторингу (ст. 1081 ЦК).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється внаслідок купівлі у нього грошової вимоги фактором, останній набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором за те, що одержані останнім суми виявилися меншими за ціну, за яку фактор придбав вимогу. У разі якщо відступлення грошової вимоги факторові здійснено з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором і договором факторингу не передбачено інше, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням вимоги. І навпаки, якщо кошти, одержані фактором від боржника, виявилися меншими за суму боргу клієнта перед фактором, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу (ст. 1084 ЦК).
Відповідно до ст. 1082 ЦК боржник повинен здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги цьому факторові і в повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, та названий фактор, якому має бути здійснений платіж. При цьому боржник має право вимагати від фактора в розумний строк надання йому доказів того, що від- ступлення грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити цей платіж клієнтові на виконання свого зобов'язання перед ним. Виконання грошової вимоги боржником факторові звільняє боржника від його зобов'язання перед клієнтом.
У зв'язку з виконанням боржником обов'язку із сплати грошової суми на адресу фактора боржник не позбавляється права заявити зустрічні вимоги, які він має до клієнта. Тому в разі звернення фактора до боржника з вимогою здійснити платіж боржник має право пред'явити до зарахування свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі з клієнтом і виникли у боржника до моменту, коли він був повідомлений про відступлення вимоги факторові. Вимоги, які боржник міг пред'явити клієнтові у зв'язку з порушенням останнім угоди про заборону або обмеження факторингу, не мають чинності супроти фактора.
У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, останній не має права вимагати від фактора повернення сум, уже заплачених йому на грошову вимогу, яка була передана, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта. Проте боржник може вимагати повернення цих сум і від фактора, якщо доведено, що останній не виконав свого зобов'язання здійснити клієнтові платіж, пов'язаний з відступленням вимоги, або здійснив такий платіж, знаючи про порушення клієнтом його зобов'язання перед боржником (ст. 1086 ЦК).
Запитання і завдання для самоконтролю
- Дайте поняття та визначте види договорів про надання послуг.
- Дайте поняття і визначте сторони в договорах перевезення.
- Які існують права та обов'язки сторін за договором перевезення вантажу?
- Охарактеризуйте відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.
- Що таке договір буксирування?
- Що таке договір транспортного експедирування?
- Що таке договір доручення?
- Договори комісії та консигнації: що в них спільне і відмінне?
- Що таке договір управління майном?
- Опишіть договір зберігання та визначте його види.
- Охарактеризуйте договори страхування у підприємницькій діяльності.
- Визначте, що таке договір банківського рахунку.
- Які особливості кредитного договору?
- Що таке договір факторингу?