1. Серед посередницьких договорів, що їх застосовують в економічних відносинах з участю суб'єктів підприємництва, особливо при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, певне місце посідають договори консигнації. Вдаватися до укладення цього договору виробників товару часто змушують труднощі у його реалізації на певній території, нестабільність цін та фінансового стану контрагентів, недостатня обізнаність населення щодо нових видів товарів тощо. Ні в ЦК 1963 р., ні у ЦК 2003 р. договору консигнації не передбачено. Проте в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 12 лютого 1993 р.¹ як вид торгово-посередницького договору названо договір консигнації. До відносин сторін за цим договором здебільшого застосовують норми, що регулюють договір комісії. Проте юридична природа цього договору є складною і достатньою мірою ще не з'ясована.

За договором консигнації одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом певного строку і на певній території за обумовлену винагороду продавати від свого імені і за рахунок консигнанта поставлені на склад консигнатора товари. Така конструкція договору консигнації свідчить про наявність у ньому головних ознак, що характеризують договір комісії (діяльність консигнатора за дорученням і за рахунок консигнанта з продажу товарів останнього, але від свого імені). Проте зміст конкретних договорів консигнації наповнюється і такими умовами, які є елементами договорів поставки, перевезення, зберігання, доручення тощо. Тому договір консигнації часто набуває характеру змішаного договору, а до відносин сторін у змішаному договорі застосовують у відповідних частинах норми законів та інших правових актів про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК).

Предметом договору консигнації є надання послуг з реалізації товарів. Оскільки товари підлягають реалізації, як правило, за межами території діяльності консигнанта (наприклад у консигнаційних відносинах із зарубіжними партнерами), у договорах консигнації обумовлюється порядок поставки товарів на консигнаційні склади консигнатора, визначаються базові умови поставок за термінологією ІНКОТЕРМС тощо. Важливим для цих договорів є умови щодо кількості та асортименту товарів, вимоги щодо їх якості та комплектності, тари й упакування тощо. У договорі може бути зазначена максимальна кількість товарів, яка має перебувати на консигнації та підтримуватися на узгодженому рівні шляхом періодичного завезення товару певними партіями. Для визначення цих умов у договорах консигнації використовуються відповідні положення (норми), що регулюють відносини з поставок, купівлі-продажу, перевезення тощо.

У договорі часто обумовлюється територія, на якій консигнатору надається право продажу товарів і вийти за межі якої консигнатор може лише за попередньою письмовою згодою консигнанта. Крім того, у договорах про реалізацію товарів з третіми особами (покупцями) консигнатор зобов'язаний включати умови про те, що вони не будуть продавати (перепродавати) товари поза межами договірної території без його письмової згоди.

Однією з умов договору консигнації є ціна на товар, яка у зовнішньоекономічних контрактах визначається у валютному еквіваленті. Консигнатору може бути надано право самостійно визначати ціни на товари, передані йому на консигнацію, виходячи з ринкової кон'юнктури у межах обумовлених договором мінімальних або максимальних цін.

Як і в договорі комісії, консигнатор (посередник) у право- чинах з третіми особами виступає від свого імені, набуває права і стає зобов'язаним за зобов'язаннями, що виникли з цих право- чинів (купівлі-продажу, поставки тощо). Тому й розрахунки за продані товари проводяться між консигнатором і третіми особами. З метою виконання договору консигнації консигнатору може бути надано право укладати з третіми особами договори субконсигнації, залишаючись відповідальним перед консигнантом за дії субконсигнаторів.

У договорі консигнації зазначається строк чинності договору і строк реалізації консигнаційних товарів. Ці строки встановлюються угодою сторін і можуть не збігатися, бо й по закінченні строку чинності договору залишаються дійсними обов'язки сторін: щодо партій товарів, які перебувають на консигнації у консигнатора, і щодо розрахунків консигнанта за надані йому послуги з консигнації. У договорах консигнації, укладених суб'єктами підприємницької діяльності України з іноземними консигнаторами, строк реалізації товару і надходження валютної виручки має не перевищувати 90 днів з дати митного оформлення

товару (Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р.¹).

Товари, що передані на консигнацію і перебувають у володінні консигнатора на консигнаційних складах, до моменту їх продажу і передачі третім особам залишаються у власності консигнанта. Але оскільки консигнатор відповідає за цілісність і збереження товарів до їх реалізації покупцям, у договорах консигнації часто застерігається, що ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження (псування) товару лежить на консигнаторі з моменту одержання ним майна на консигнацію.

1. Платний характер договору консигнації зумовлює встановлення у ньому розміру і порядку виплати консигнатору винагороди за надані ним послуги. Винагорода може бути визначена у вигляді певного відсотка від вартості проданих товарів або як різниця (або частина різниці) між призначеною консигнантом ціною і тією вигіднішою ціною, за якою консигнатор продасть товари.

У договорі встановлюється порядок виплати винагороди консигнатору. Щоб не робити зайвих перерахувань, сторони іноді домовляються про те, що консигнатор утримує винагороду з тих сум, що надходять до нього після продажу товарів, поставлених для консигнації. Крім того, консигнант відшкодовує консигнатору витрати, яких той зазнав у зв'язку з виконанням зобов'язань за договором (щодо найму приміщень для зберігання товарів, реклами товарів тощо).

Після виконання доручення щодо продажу товарів консигнатор повинен у певний строк перерахувати консигнанту обумовлені договором суми. Платежі вважаються здійсненими після того, як консигнант підтвердить їх одержання та відповідність умовам договору. Нерідко сторони домовляються про те, що в разі неможливості реалізації товарів третім особам протягом строку консигнації консигнатор оплачує їх повну вартість, набуваючи права власності на товар. Слід, очевидно, визначити, хто і якою мірою зазнаватиме витрат, пов'язаних з поверненням товарів консигнанту в тому разі, коли їх не буде продано протягом строку консигнації. У зовнішньоекономічних консигнаційних відносинах найпоширенішою є умова про повернення товару консигнатором на умовах франко-кордон або франко-порт своєї країни, а подальші витрати з перевезення товару несе консигнант.

Узагальнивши обов'язки сторін за договором консигнації, їх можна звести до таких. Зокрема, консигнатор має обов'язки:

1.  підготовки приміщення для консигнаційного складу;
2.  забезпечення схоронності та якості товарів під час зберігання їх на консигнаційному складі (температурний режим, упакування тощо);
3.  оплати витрат з організації роботи та утримання консигнаційного складу, сплати митних платежів тощо з наступним відшкодуванням виплачених сум консигнантом;
4.  страхування товарів за свій рахунок, але на користь консигнанта, з наступною передачею йому страхових документів;
5.  надання в забезпечення інтересів консигнанта гарантії першокласного банку;
6.  здійснення реклами, показу товарів у демонстраційних залах, допродажної підготовки і післяпродажного технічного обслуговування;
7.  своєчасного подання звітів консигнантові про хід реалізації та про запаси товарів на складі, а також інформації про стан кон'юнктури ринку та рівні цін на аналогічні товари у конкурентів тощо.

До обов'язків консигнанта належать такі:

1.  поставка в обумовлені строки на консигнаційний склад товарів у обумовлених кількості, асортименті та якості і в наступному підтримування запасів товарів на певному рівні;
2.  оплата всіх видатків з утримання приміщень консигнаційного складу. Ця умова у деяких західноєвропейських країнах є основною ознакою операцій з консигнації^[138].

Нарешті, у договорі консигнації визначаються й міри відповідальності сторін за порушення обов'язків: консигнанта - за несвоєчасну поставку товарів на консигнаційний склад, невиплату винагороди консигнаторе тощо; консигнатора - за пошкодження (псування) чи втрату товарів, за порушення умов щодо договірної території реалізації товарів тощо. Формами відповідальності можуть бути як відшкодування збитків, так і сплата неустойки (штрафу, пені).

Отже, викладене дає підстави для висновку про необхідність нормативного закріплення договору консигнації у ЦК України серед договорів про надання послуг.