1. До договорів про надання послуг належить договір зберігання. У ЦК 1963 р. (гл. 36) цей договір називався договором схову. Суть його полягає в тому, що одна особа передає майно іншій особі, яка приймає його для зберігання на певний строк, тобто мета даного зобов'язання - зберегти річ і повернути в схоронності, а не сховати^[144].

У нормах ЦК 1963 р. (статті 413-424) містились положення, здебільшого розраховані на відносини із зберігання речей з участю громадян. Лише поодинокі статті містили спеціальні правила, що стосувались окремих питань договору схову з участю юридичних осіб (організацій).

У чинному ЦК договору зберігання присвячена гл. 66 (статті 936-978), в якій викладено загальні положення про зберігання, особливості зберігання товарів на товарних складах та правила про спеціальні види зберігання (речей у ломбарді, цінностей у банку, речей у камерах схову транспортних організацій, у готелях і гардеробах організацій тощо). У нашому викладі наголошуватиметься на особливостях тих договорів, де зберігачем виступає особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, що передана їй іншою стороною (поклажодавцем), і повернути їй цю річ у схоронності. З цього визначення випливає, що договір зберігання є реальним, бо він вважається укладеним з моменту передачі речі на зберігання. У договорі зберігання, де зберігачем виступає особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути передбачений обов'язок зберігача взяти на зберігання річ від покла- жодавця. Такий договір зберігання є консенсуальним і має бути укладений у письмовій формі, якщо обома його сторонами є юридичні особи. Письмова форма договору вважається такою, що її додержано, якщо взяття речі на зберігання засвідчено видачею поклажодавцеві зберігальної розписки, складського свідоцтва, квитанції чи іншого документа, підписаного збері- гачем.

Зберігач, який зобов'язався взяти річ на зберігання в майбутньому, не має права вимагати передання йому цієї речі на зберігання, тобто наполягати на реальному виконанні договору покла- жодавцем. Проте останній відповідає перед зберігачем за збитки, завдані у зв'язку з тим, що річ не була передана на зберігання у визначений договором строк і, отже, зберігання не відбулося. Поклажодавець звільняється від цієї відповідальності, якщо в розумний строк відмовиться від послуг зберігача.

Відповідно до ч. 1 ст. 940 ЦК професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості. Такий договір є публічним договором, і підприємець (професійний зберігач) не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливості надання споживачеві відповідних послуг (ч. 4 ст. 633 ЦК). Зберігач звільняється від обов'язку прийняти річ на зберігання (і в тому разі, коли річ мала бути передана на зберігання в майбутньому), якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності (ч. 2 ст. 940 ЦК).

Договір, укладений суб'єктом підприємництва на зберігання товарів на товарному складі, є підприємницьким договором. Відповідно до ст. 956 ЦК, ч. 1 ст. 294 ГК товарним складом визнається організація, що зберігає товари та надає пов'язані зі зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності. Це - холодильники, елеватори тощо.

Для зберігання товарів, що перетинають митний кордон України, створюються склади закритого чи відкритого типу та митні ліцензійні склади. Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються виключно для зберігання власником складу своїх товарів. Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються для використання будь-якими особами (ст. 101 Митного кодексу України)^[145]. Відповідно до Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" від 23 грудня 2004 р.^[146] серед товарних складів окремо виділені так звані сертифіковані товарні склади, які отримали сертифікати про відповідність надання свідоцтва на окремі групи товарів, зазначені в сертифікаті.

Товарний склад визнається складом загального користування у випадку, коли із закону, інших нормативно-правових актів або виданого підприємницькій організації дозволу (ліцензії) випливає, що вона зобов'язана приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування з громадянином- споживачем, є публічним договором.

За договором складського зберігання товарний склад (збері- гач) зобов'язується за плату зберігати товари, які передав йому товароволоділець (поклажодавець), і повернути ці товари у схоронності (ч. 1 ст. 957 ЦК).

Товарний склад повинен за свій рахунок оглянути товари при прийнятті їх на зберігання для визначення їх кількості, якості та зовнішнього стану. Товарний склад повинен надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 957 ЦК договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

На підтвердження прийняття товарів на зберігання товарний склад видає один із таких документів:

•  складську квитанцію;
•  просте складське свідоцтво;
•  подвійне складське свідоцтво.

Просте і подвійне складські свідоцтва, у тому числі кожна із двох частин подвійного свідоцтва, є цінними паперами. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару шляхом застави відповідного свідоцтва.

Відповідно до ст. 965 ЦК та статей 3 і 21 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Якщо на зберігання приймається товар, який визначений родовими ознаками, то у цьому свідоцтві робиться відповідний запис. У разі переходу до набувача права власності на товар, що зберігається на товарному складі, просте складське свідоцтво передається за актом передачі-приймання. Володілець простого складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, пред'явивши свідоцтво товарному складу. Передача прав, встановлених простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом його передачі іншому держателю за зробленим на свідоцтві передавальним написом.

Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва і заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

1. найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;
2.  номер свідоцтва за реєстром товарного складу;
3.  найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) товароволодільця;
4.  найменування та кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць, товарних місць або міра (вага, об'єм) товару;
5.  строк, на який прийнято товар на зберігання, або ж вказівка, що товар прийнято на зберігання до запитання;
6.  розмір плати за зберігання, або ж тарифи, на підставі яких її обчислюють, та порядок її оплати.
7.  дата видачі складського свідоцтва;
8.  на кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають міститись ідентичні підписи уповноваженої особи та печатка товарного складу.

Документ, що не відповідає зазначеним вимогам, не є подвійним складським свідоцтвом.

Товарному складу на зберігання можуть передаватись як ін- дивідуально-визначені речі (особлива упаковка товарів, окреме приміщення для їх зберігання тощо), так і визначені родовими ознаками. У ЦК (статті 941, 958) йдеться про так зване знеособлене зберігання речей, коли взяті на зберігання речі одного по- клажодавця можуть бути змішані з речами того самого роду і тієї самої якості інших поклажодавців. Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, то до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються положеннями про зберігання.

Головним обов'язком зберігача за договором зберігання є забезпечення схоронності речі. Зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором, законом, іншими нормативно- правовими актами або необхідних за конкретних умов, щоб забезпечити схоронність речі, переданої йому на зберігання (ч. 1 ст. 942 ЦК). Як професійний зберігач товарний склад повинен подбати про належний стан приміщень для зберігання товару та їх охорону, нормальну роботу обладнання або спеціальних технічних засобів, відповідний температурний режим тощо, які б запобігали втратам, крадіжкам або псуванню товарів. У разі якщо для забезпечення схоронності товарів необхідною є термінова зміна умов зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних термінових заходів та сповістити про них товароволодільця. Виявивши пошкодження товару, товарний

склад має негайно скласти акт і того самого дня сповістити про це товароволодільця.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, обумовленого договором. Якщо строк зберігання договором не передбачений і його не можна визначити виходячи з конкретних умов, зберігач повинен зберігати річ до пред'явлення вимоги про її повернення. У разі якщо строк зберігання визначений моментом пред'явлення вимоги про повернення, зберігач має право по закінченні звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця, щоб той забрав річ, надавши йому для цього достатній (розумний) строк. Взагалі строк у договорах зберігання встановлюється в інтересах поклажодавця, тому зберігач, як правило, не може вимагати від поклажодавця, щоб той забрав річ до закінчення обумовленого договором строку. Але зберігач на першу вимогу поклажодавця повинен повернути річ, що прийнята на зберігання, навіть якщо передбачений договором строк її зберігання ще не закінчився (ст. 95Э ЦК).

1. По закінченні строку, зазначеного в договорі, або розумного строку, наданого поклажодавцеві, зберігач зобов'язаний повернути, а поклажодавець - одержати назад річ, яку було здано на зберігання.

За загальним правилом, встановленим для договорів зберігання у ст. 949 ЦК, зберігач має повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. При здачі на зберігання речей, визначених родовими ознаками, поверненню підлягає відповідна кількість речей такого самого роду та тієї самої якості. Зберігач повинен передати й плоди та доходи, які ним були одержані від речі.