За затримку зворотного одержання речі від зберігача для по- клажодавця можуть настати певні вигідні наслідки. Так, відповідно до п. 11 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24 січня 1997 р.¹ в разі невибрання з державного резерву матеріальних цінностей у передбачені договором строки одержувачі відшкодовують витрати, пов'язані з додатковим зберіганням зазначених матеріальних цінностей понад ці строки, а також збитки, зумовлені зниженням якості цих цінностей за період прострочення їх вибрання та простій транспортних засобів, наданих для їх відвантаження.

У договорі зберігання слід зазначити й порядок зворотного одержання речей поклажодавцем. Так, відповідно до ч. 3 ст. 959 ЦК кожна сторона договору складського зберігання, повертаючи товар, має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду і перевірки. Якщо при поверненні товар не був спільно оглянутий або перевірений сторонами, заяву про його нестачу або пошкодження внаслідок неналежного зберігання має зробити поклажодавець у письмовій формі при одержанні товару, а щодо нестачі і пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом 3-х днів після його одержання. Якщо заяви поклажодавця немає, вважається, що товар повернутий відповідно до умов договору, якщо покла- жодавець не доведе інше.

Володілець складського та заставного свідоцтва має право у повному обсязі розпоряджатися товаром, що зберігається на складі. Коли складське свідоцтво відокремлене від заставного, то володілець має право розпоряджатися товаром, але не може взяти його зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Якщо володільцем заставного свідоцтва є інша особа, ніж володілець складського свідоцтва, то вона має право застави на товар у розмірі виданого за заставним свідоцтвом кредиту та відсотків за ним. У разі застави товару про це робиться відмітка на складському свідоцтві.

Товарний склад видає товар володільцеві складського та заставного свідоцтв (подвійного складського свідоцтва) не інакше як в обмін на обидва свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, склад видає товар не інакше як в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. Товарний склад, що видав товар володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суми боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї забезпеченої ним суми. Володілець складського та заставного свідоцтв має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товари, що залишилися на складі (статті 963, 966 ЦК)

Поклажодавець за договором складського зберігання повинен виплатити товарному складу обумовлену плату. За ст. 417 ЦК 1963 р. розмір винагороди охоронцеві за оплатним догово- ром схову визначався затвердженими у встановленому порядку таксами, ставками, тарифами, а за відсутності таких - за згодою сторін. У разі безоплатного схову той, хто здав майно на схов, зобов'язаний був відшкодовувати охоронцеві витрати, необхідні для зберігання майна.

У чинному ЦК (статті 946 і 947) обов'язок поклажодавця щодо плати і відшкодування витрат із зберігання більшою мірою деталізований. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором. Якщо зберігання припиняється до закінчення обумовленого строку через обставини, за які збері- гач не відповідає, він має право на пропорційну частину винагороди. Якщо по закінченні строку зберігання поклажодавець не взяв назад річ, він зобов'язаний сплатити зберігачеві плату за весь фактичний час.

Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Надзвичайні витрати зі зберігання речі, що їх сторони не могли передбачити, укладаючи договір зберігання, відшкодовуються понад суму плати, яка належить збері- гачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо законом або договором не передбачено інше. Крім того, поклажодавець повинен відшкодувати збитки, завдані властивостями речі, яку здано на зберігання, якщо зберігач, приймаючи річ на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості (ст. 952 ЦК).

1. За порушення своїх обов'язків за договором зберігання майна зберігач і поклажодавець відповідають один перед одним на загальних підставах, зокрема за наявності їх вини, яка презюму- ється (ст. 614 ЦК). Зберігач, що здійснює зберігання речей на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), несе відповідальність за втрату (нестачу) чи пошкодження речей, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили. Крім того, зберігач звільняється від відповідальності, якщо доведе, що втрата (нестача) чи пошкодження речей сталися через їх властивості, про які він, приймаючи речі на зберігання, не знав і не міг знати або внаслідок умислу чи грубої необережності по- клажодавця. Правда, умови відповідальності зберігача за незабезпечення збереження майна пом'якшуються, якщо поклажода- вець затримався (допустив прострочення) зі зворотним одержанням речі від зберігача. Відповідно до ч. З ст. 950 ЦК за втрату (нестачу) чи пошкодження прийнятих на зберігання речей після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти ці речі назад, збе- рігач відповідає лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності. Це означає, що за наявності в діях зберігача легкої необережності він звільняється від відповідальності.

Наявність у ЦК правила про підвищену відповідальність професійного зберігача за схоронність прийнятого на зберігання товару спонукає таких зберігачів до створення ними умов для якомога ефективнішого забезпечення схоронності майна шляхом постійного вдосконалення організаційно-технічних засобів його зберігання. Зберігачі, які приймають рішення професійно займатися зберігальною діяльністю, знають завідомо про її підвищений ризик, а відтак свідомо беруть на себе підвищену відповідальність за незбереження майна^[147].

Стосовно договору складського зберігання товарів Цивільний кодекс не встановлює окремих положень щодо розміру відповідальності професійного зберігача за порушення ним договору зберігання. Тому відповідно до ст. 955 ЦК до окремих видів зберігання застосовуються загальні положення про зберігання, закріплені у статтях 9Э6-954 (параграф 1 гл. 66) ЦК, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Згідно зі ст. 951 ЦК збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовується зберігачем у разі: 1) втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, по- клажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Мабуть, такі самі наслідки настають і при зіпсуванні речі, зданої на зберігання, тобто за наявності в ній хімічних чи біологічних змін.

Отже, зберігач, який здійснює зберігання товарів на засадах підприємницької діяльності (товарний склад), як і всякий інший зберігач, несе обмежену за обсягом відповідальність (втрату, нестачу або пошкодження) щодо речей, прийнятих на зберігання. Таке положення стосовно підприємницьких договорів зберіган

ня важко виправдати якимись вагомими аргументами, враховуючи те, що, за загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 906 ЦК для договорів про надання послуг, виконавець, який порушив договір про надання послуг при здійсненні ним підприємницької діяльності, відшкодовує замовникові завдані збитки у повному обсязі.