1.2. Поняття та зміст адміністративного оскарження

Навіть досконало врегульований механізм адміністративного оскарження може бути зведений нанівець безвідповідальністю та некомпетентністю окремого чиновника. Так, Державна податкова адміністрація України за розглядом скарги одного із закритих акціонерних товариств скасувала податкове повідомлення-рішення Кам'янсько-Бузької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області від 13.09.2002 р. в частині застосування до підприємства штрафної (фінансової) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 1564845 грн. 48 коп. Перевіряючими, у розрахунку перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, суму перевищення збільшено у 275 разів, замість застосування штрафу у двократному розмірі (2545 грн. 51 коп. х 2 = 5091 грн. 02 коп.) тобто зайво нарахована сума штрафу склала 1559754 грн. 46 коп., і це при тому, що за розглядом первинної і повторної скарги зазначене повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга - без задоволення [150].

Державною податковою адміністрацією України скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області від 11.04.2002 р. № 254/23-104/02309983 про застосування до районного відділення страхової компанії штрафної (фінансової) санкції в сумі 2324 грн. 11 коп., та рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області від 30.07.2002 р. № 17001/7/25-10, прийняте за розглядом повторної скарги. При прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішень за розглядом первинної і повторної скарги не було враховано, що районне відділення страхової компанії є її структурним підрозділом без статусу юридичної особи [151].

Окремим є питання щодо форм і методів реагування на правопорушення та зловживання посадових і службових осіб органів виконавчої влади при розгляді та вирішенні ними скарг фізичних та юридичних осіб.

Для запобігання таким явищам у літературі висловлюється думка про необхідність більш конкретного та жорсткого вирішення у Законі України "Про державну службу" питань, пов'язаних із дисципліною службовців, насамперед посадових осіб [152, c. 61].

Однак, такий радикальний підхід має дещо однобічний характер. Необхідно погодитися з думкою Д.М. Лук'янця, що заходи по боротьбі із зловживаннями посадових і службових осіб у сфері виконавчої влади повинні бути комплексними, тобто вплив повинен здійснюватися на всі явища, які виступають причинами і умовами правопорушень. У зв'язку із цим, повинні використовуватися не тільки адміністративні, а й економічні методи (непрямі форми визначення доходів державних службовців, підвищення їх матеріальної забезпеченості і т.п.), морально-психологічні (формування у суспільстві негативного ставлення до таких діянь та ін.) [153, c. 58].

Актуального значення набуває впровадження у практику діяльності органів виконавчої влади принципів і норм управлінської етики. Поряд з правовими нормами, етичні принципи можуть становити дієву перешкоду зловживанням та правопорушенням у цій сфері управлінської діяльності. Таким актом, який би концентрував та систематизував згадані принципи, може бути розроблений на основі Закону України "Про державну службу" Кодекс основних правил державних службовців.

Крім юридичних функцій (виступають засобом захисту суб'єктивних прав та забезпечення законності у сфері виконавчої влади) адміністративні скарги виконують і соціальну роль - виступають як джерело інформації, яка необхідна для вирішення поточних та перспективних завдань економічного, соціально-культурного та адміністративно-політичного характеру. Адміністративні скарги є також формою безпосереднього контролю фізичних та юридичних осіб за діяльністю органів виконавчої влади. Суть цього контролю полягає у тому, що громадянин, знайомлячись з різними сторонами управлінської діяльності вказаних органів, оцінює рівень її законності та доцільності виходячи з рівня своєї свідомості, правої культури, професійного та іншого досвіду. Звертаючись зі скаргами до компетентних органів, громадянин чи юридична особа тим самим доводять до її відома факти, що викривають недоліки роботи цих органів та дають їм на юридичну чи моральну оцінку. Звичайно, існує імовірність необґрунтованості скарги, або неправильної оцінки викладених у ній фактів. Але у будь-якому випадку за допомогою скарг здійснюється контроль відповідності закону рішень чи дій окремих органів, або посадових осіб, з метою виявлення та усунення можливих правопорушень і відновлення порушених прав та свобод громадян.