Тому вважаємо, що деякі занадто винахідливі особи намагатимуться будь-яким чином уникнути сплати високих податків. Одним із способів такого уникнення може стати не відкриття спадщини і її "неприйняття-тобто за відсутності свідоцтва про смерть громадянина спадщину не буде відкрито, а за відсутності заяви особи про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус не може змусити спадкоємців отримувати відповідне свідоцтво. Отже, громадяни будуть звертатися за свідоцтвом лише у тих випадках, коли будуть до цього змушені певними обставинами. Наприклад, коли спадкоємці не дійдуть згоди щодо розподілу спадщини, то звернуться до суду, а не до нотаріуса. На підставі рішення суду вони здатні здійснювати свої права, оскільки рішення суду має більшу юрисдикційну силу. Тоді доцільно зобов'язати суд надсилати відповідні повідомлення до податкових установ про отримання спадщини певними спадкоємцями, але як це буде реалізовуватися на практиці, покаже лише час.

Тому автор не погоджується з принципом високих податків на спадщину, оскільки це положення змушуватиме громадян та юридичних осіб уникати їх сплати.

Наведений розрахунок податку може бути ускладнений, якщо спадкоємцем є іноземець. Так, Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено також спеціальні вимоги щодо оподаткування доходів, що виплачуються фізичним особам - нерезидентам.

Відповідно до підпункту в) ч. 2 п. 1.3 статті 1 Закону, доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами о: корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, с сомах, належать до доходів із джерелом походження з України.

Підпунктом 9.11.1 п. 9.11 ст. 9 Закону передбачено, що доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надіються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню.

Як встановлено підпунктом 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону, якщо доходи джерелом їх походження з України виплачуються нерезиденту резидентом, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента щодо таких доходів. Згідно з п. 6.3 ст. 6 Закону ставка податку від доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті. Зазначені ставка з 1 січня 2004 р. до 31 грудня 2006 р. складає 13%. Отже, ставкаподатку від доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб становить 26%.

Тому для встановлення того, чи повинен утримуватися суб'єктом підприємницької діяльності податок з громадянина України з суми інвестиційного прибутку, слід визначити, резидентом якої держави він визнається відповідно до положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону "фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні".

У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, то вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходженняцентру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як само зайнятої особи.

Підпунктом 9.6.2п.9.бст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що "інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Зверну увагу й на те, що російські законотворці відійшли від обкладання спадщини податками, оскільки вважають, що для конкретної особи плата за отримання спадщини занадто велика, а для бюджету- мізерна. Така  позиція російських депутатів є зрозумілою. Зокрема, депутати є, як правило, достатньо заможними громадянами і думають про своїх нащадків. Але їх підрахунки стосувалися спадкування незначних за обсягом спадщин. Якщо в Російській Федерації вже існують мільярдери, то податки  з таких спадщин будуть вимірюватися на рівні бюджету невеликих міст, тому такі підрахунки не завжди є відповідними потенційним податкам.

Отже, питання оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих при спадкуванні, заслуговують на увагу і чекають подальшого дослідження з метою вироблення оптимальних способів їх підрахунку, а також обґрунтованих  ставок податку.