Тому, як правило, й зобов'язання спадкоємців щодо відшкодування обов'язків мають рахуватися пропорційно до одержаних ними прав, виходячи або з пропорції розподілу спадщини, або з вартості отриманого майна в натурі, з урахуванням частки, що залишилась незаповіданою і перейшла до спадкоємців за законом. Однак заповідач вправі залишити відшкодування власного обов'язку й за конкретним спадкоємцем, якщо вартість отримуваної ним частки спадщини більша ніж зазначений обов'язок.

Частиною 4 ст. 1236 ЦК чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини, тобто реальні права та обов'язки, які входять до складу спадщини, будуть враховуватися при видачі свідоцтва про право на спадщину або при її розподілі між спадкоємцями, але на момент відкриття спадщини.