Підстави обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Відповідно до ст. 36 ЦК суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може також обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Крім того, ч. 5 ст. 32 ЦК передбачає, що при наявності достатніх підстав неповнолітня особа (віком від 14 до 18 років) у судовому порядку може бути обмежена у праві самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлена цього права.

Фізична особа, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не може розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, може бути відповідно до ст. 39 ЦК визнана судом недієздатною. Судовий порядок розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення фізичної особи в дієздатності визначається гл. 2 розд. IV ЦПК. Необхідність судового порядку визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним обумовлюється істотною зміною правового становища громадянина, який на невизначений період позбавляється можливості самостійно здійснювати свої права і обов'язки. Судова процедура покликана гарантувати правомірність правообмежень, які вживаються до громадянина, особливо якщо судовий розгляд ініційовано особами, що претендують на роль опікунів або піклувальників. Віднесення цих справ до окремого провадження цивільного судочинства визначає важливість встановлення особливого рівня гарантій захисту прав осіб, які обмежуються в дієздатності або страждають психічними розладами і відносно яких порушується провадження щодо визнання їх в установленому порядку обмежено дієздатними або недієздатними. За юридичною природою цивільна дієздатність, як і цивільна правоздатність фізичної особи, є специфічним суб'єктивним цивільним правом. З огляду на зміст цивільної дієздатності законодавець справедливо вказує, що її має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто фізична особа повинна бути здатною адекватно відображати у своїй свідомості значення своїх дій та передбачати їх наслідки. Вольовий аспект дієздатності виявляється в тому, що фізична особа при здійсненні своєї цивільної дієздатності спроможна керувати своїми діями, тобто за допомогою своєї волі робити свої дії відповідними до своїх обов'язків^[60].

Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть бути дві обставини - психічний розлад, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, яке призводить до скрутного матеріального становища цієї особи чи її сім'ї, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати. Чинний ЦК України, на відміну від ЦК України 1963 р., увів нову підставу для обмеження дієздатності - психічний розлад. Крім того, серед підстав обмеження дієздатності фізичної особи він також виділяє зловживання токсичними речовинами (летучі розчини, мескалін, псилоцибін, кофеїн, нікотин, бензин тощо), а не лише спиртними напоями, а також передбачає можливість обмеження цивільної дієздатності, якщо фізична особа ставить у скрутне становище також осіб, яких за законом ця особа має утримувати. Очевидно, що для обмеження цивільної дієздатності покладені різні за своєю сутністю обставини. У першому випадку мова йде про медичні критерії, у другому - про соціальні.

При обмеженні цивільної дієздатності за наявності психічного розладу необхідно встановити медичний критерій, тобто наявність психічного розладу. Психічний розлад як підстава обмеження цивільної дієздатності може бути наслідком соматичних (не психічних) захворювань, які притаманні людині у зв'язку з її віком, іншими факторами, і які за певних умов можуть вплинути на її дієздатність. Психічні захворювання - це хвороби головного мозку, що виявляються у різних розладах психічної діяльності - продуктивних (марення, галюцинації, афективні розлади) та негативних (випадіння або ослаблення психічної діяльності), а також загальних змінах особистості^[61]. У даному випадку експертним шляхом слід засвідчити наявність або відсутність певного соматичного захворювання та факт впливу захворювання на стан психічного здоров'я людини.

Що стосується обмеження дієздатності фізичної особи з інших підстав, необхідно встановити те, що особа зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона має утримувати, у скрутне матеріальне становище. Лише одиничні факти зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами не є підставою для визнання особи обмежено дієздатною. Вирішуючи питання про те, чи призводить зловживання громадянином спиртними напоями до скрутного матеріального становища його чи сім'ї, суди часто порівнюють заробітну плату заявника та заінтересованої особи. При цьому може виявитись, що у заявника вона набагато більша, ніж у заінтересованої особи. Але все ж таки якщо суд встановить, що особа відчужує майно, витрачає заробітну плату на придбання спиртних напоїв, і в зв'язку з цим перебуває на утриманні заявника, він може обмежити його в дієздатності^[62].

Наркотичні засоби - це речовини і засоби, які за Законом України "Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" підлягають спеціальному контролю з боку держави. Наркотичні засоби (наркотики) включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Це речовини природного та синтетичного походження, препарати, рослини, що становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними (опій, кокаїн, гашиш, марихуана та ін.). Перелік - це груповані у списки наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, включені до таблиць І-ГУ згідно із законодавством України, згоду на обов'язковість яких дано Верховною Радою України. Перелік затверджується Кабінетом Міністрів України^[63].

Вживання токсичних речовин може призводити до різних короткотермінових суб'єктивно позитивних психічних станів, які супроводжуються множинними психічними та соматоневрологічними розладами з порушенням поведінки та соціальним зниженням. Токсикоманія супроводжується ейфорією та певними змінами свідомості. Токсичні речовини за інтенсивністю та якістю дії можуть викликати різні відчуття. Одні (снодійні) викликають переважно тілесні відчуття, інші (галюциногенні) - психічні. При прийнятті деяких речовин (опіатів) відмічається змішаний ефект. Ступінь і форма змін свідомості залежать від дози речовини^[64].

У літературі висловлюються інколи критичні зауваження щодо правового регулювання підстав обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, виходячи з того, що причинами передбачених наслідків можуть бути і інші обставини, а не лише вживання спиртних напоїв, наркотичних або токсичних речовин - гра в азартні ігри, благодійництво і т. п. У зв'язку з цим пропонується обмеження цивільної дієздатності у всяких випадках так званого марнотратства - будь-яке витрачання власного майна особою, яке призводить до скрутного матеріального становища, тобто без коштів для існування. Наприклад, до Державної думи Росії подавався проект закону, що передбачав зміни до ст. 30 Цивільного кодексу Російської Федерації. Відповідно до цих змін пропонувалося розширити підстави для обмеження дієздатності громадян, які внаслідок схильності до азартних ігор ставлять свою родину у важке матеріальне становище. У деяких країнах підставами обмеження дієздатності фізичних осіб можуть бути фізичні вади - глухота, сліпота. Відповідно до цивільного законодавства Франції глухонімий, якщо він не вміє писати, може прийняти дарування лише через піклувальника^[65]. Цивільне законодавство України не містить подібних правил, оскільки у тих випадках, коли особа має фізичні вади та укладає угоду на невигідних для себе умовах, а інша сторона користується цим, така угода має визнаватися недійсною як така, що укладена шляхом обману.

Особа, стосовно якої поставлено питання про обмеження дієздатності, може ставити у скрутне становище не тільки членів своєї сім'ї, а й тих осіб, яких ця особа за законом зобов'язана утримувати. Відповідно до ст. 76 СК розірвання шлюбу не припиняє право особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Дана стаття передбачає й інші випадки права на утримання після розірвання шлюбу.

Підставою визнання фізичної особи недієздатною, на відміну від однієї з підстав обмеження цивільної дієздатності, є хронічний, стійкий психічний розлад і як наслідок - нездатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. У Законі України "Про психіатричну допомогу" хронічний, стійкий психічний розлад кваліфікується як тяжкий психічний розлад, під яким розуміється порушення психічної діяльності функціонального характеру (затьмареність свідомості, порушення адаптації та сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), яке позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, оцінювати свій психічний стан та поведінку. Оскільки психічний розлад є підставою як для обмеження цивільної дієздатності, так і для визнання фізичної особи недієздатною, характер (ступінь) психічного розладу має кваліфікуюче значення для застосування відповідних статей ЦК.

Слід зазначити, що за ЦК України 1963 р. не можна було обмежити дієздатність фізичної особи з підстав психічного розладу, про що вже йшлося вище, а також неповнолітню особу. Якщо спиртними напоями або наркотичними засобами зловживали особи віком від 15 до 18 років, у результаті чого їх потрібно було позбавити права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, питання про встановлення над ними піклування вирішувалося органами опіки та піклування^[66]. ЦК України 1963 р. не дозволяв ставити питання також і про визнання особи недієздатною, якщо ця особа не була повністю дієздатною. Тому новелою чинного ЦК є те, що позбавити дієздатності можна і малолітню особу, бо вона має часткову дієздатність, і неповнолітню особу, яка має неповну цивільну дієздатність, якщо внаслідок хронічного стійкого психічного розладу вони не здатні усвідомлювати значення

своїх дій та (або) керувати ними. На думку цивілістів, це можливо і щодо фізичної особи, яка до цього вже була обмежена у дієздатності внаслідок психічного розладу, котрий суттєво впливав на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними за умови, якщо її психічний стан значно погіршився, а психічний розлад набув характеру стійкого, хронічного^[67].