Відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦПК своїм рішенням суд може звільнити опікуна або піклувальника та призначити опікуном або піклувальником іншу особу. Ці приписи закону є похідними від ст. 75 ЦК, яка передбачає таку форму припинення опіки або піклування, як їх звільнення. У цивілістичній літературі відзначається, що за своєю природою звільнення опікуна та піклувальника - це засіб захисту інтересів підопічного. Передумовою звільнення опікуна чи піклувальника є наявність об'єктивних обставин, які вказують на те, що продовження відносин опіки (піклування) за участю призначеного опікуна чи піклувальника суперечить інтересам підопічної особи. Добровільність відносин опіки та піклування (ч. 3 ст. 63 ЦК) передбачає право опікуна чи піклувальника самостійно звернутися до суду із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків (ч. 1 ст. 75 ЦК). Строк для розгляду заяви встановлюється для з'ясування мотивів поданої заяви. І хоча закон не містить їх переліку, вони завжди визначаються з урахуванням конкретних обставин справи^[92].

Зміст даної норми не дає відповіді на те, чи питання про звільнення опікуна чи піклувальника розглядається в межах справи, по якій ухвалено рішення про обмеження дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною, чи це питання має розглядатися в межах самостійної справи. На наш погляд, оскільки призначення опікуна та піклувальника має похідний характер, питання про звільнення опікуна чи піклувальника та призначення ухвалою суду нового вирішується в межах первинної справи.

Скасування обмеження дієздатності чи недієздатності і поновлення дієздатності. Важливою гарантією захисту прав осіб, обмежено дієздатних чи визнаних недієздатними, є встановлений частинами 3 та 4 ст. 241 ЦПК порядок скасування обмеження дієздатності чи недієздатності й поновлення їх дієздатності.

Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності можливе: а) у випадку одужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, що відновило в повному обсязі здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; б) за наявності достатніх даних, які свідчать про припинення особою зловживання спиртними напоями, токсичними речовинами або наркотичними засобами; в) у випадках, коли сім'я зазначеної особи припинила існувати (смерть, розірвання шлюбу), а отже, не стало й обов'язку надавати кошти на її утримання.

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною можливе у випадку одужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, що відновило в повному обсязі здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Поновлення фізичної особи в цивільній дієздатності можливе тільки після проведення судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою судді, і лише за наявності висновку експерта про значне поліпшення її стану здоров'я або видужання.

Питання про поновлення фізичної особи в цивільній дієздатності розглядається судом в окремій справі за місцем проживання особи, яка була обмежена у цивільній дієздатності або визнана недієздатною, шляхом скасування відповідного рішення суду.

Право на порушення справ про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, надано її піклувальнику, членам сім'ї, органу опіки та піклування, а також, що дуже важливо, самій особі, яка була обмежена в цивільній дієздатності. Що стосується права на порушення справ про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, то тут законодавець надає таке право тільки опікуну, органу опіки та піклування. На нашу думку, в даному випадку таким правом можуть бути наділені і члени сім'ї.

Такі справи розглядаються з обов'язковою участю представників органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 5 ст. 241 ЦПК рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу опіки та піклування.