Органи спеціальної компетенції, які повинні забезпечити реальну можливість здійснення громадянами України права на політичну участь, - це, зокрема, Центральна виборча комісія, що забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України і всеукраїнських референдумів; виборчі комісії всіх рівнів; Міністерство юстиції України, яке здійснює реєстрацію політичних партій, державний контроль за їх діяльністю; відповідні органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, яких завчасно сповіщають про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій. Це органи, спеціальне завдання яких полягає в безпосередньому забезпеченні здійснення політичних прав громадян України з участі в управлінні державними справами.

Отже, на сьогодні в Україні створена і функціонує цілісна система органів державної влади і місцевого самоврядування, діяльність якої спрямована на гарантування реалізації громадянами конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами. Практика свідчить про необхідність подальшого вдосконалення їх системи та роботи   в цій сфері суспільно-політичних відносин.

При Президенті РФ створена і діє з 1993 р. Комісія з прав людини. Основною її метою є посилення гарантій дотримання прав громадян.             В Україні такої комісії не існує, але, зважаючи на наявність вагомих владних повноважень у глави держави в Україні, результативним було б створення такої Комісії при Президентові України, яка б стала однією з інституційних гарантій здійснення прав і свобод людини і громадянина з участі в управлінні державними справами.

Окрім обов'язку держави забезпечувати захист прав і свобод людини     і громадянина, вагомий внесок у забезпечення політичних прав громадян України можуть зробити структури громадянського суспільства - політичні партії та різні громадські організації, неурядові аналітичні центри, правозахисні організації, громадські експертні ради при органах влади, засоби масової інформації. В Європі участь громадян в управлінні тісно пов'язують з неурядовими організаціями, під якими розуміються "асоціації, фонди, рухи або групи, незалежні від уряду, утворювані на некомерційній основі для захисту певних інтересів" [282]. Для сприяння участі громадян України в управлінні державою ці інститути громадянського суспільства можуть проводити публічні дискусії з актуальних суспільно-політичних питань, роз'яснювальну роботу, обговорення передвиборних програм партій  і блоків, екзит-поли, регулярні соціологічні опитування, що визначають настрої та сподівання суспільства, науково-дослідну, правозахисну, видавничу діяльність, незалежні юридичні експертизи.

В Україні існує консультативна рада неурядових організацій при Міністерстві закордонних справ, громадська колегія при Державному комітеті з питань регуляторної політики й підприємництва, експертні консультативні ради при парламентських комітетах. Деякі з них залишилися тільки на папері, як, наприклад, комісія сприяння демократизації та розвитку громадянського суспільства [167]. Подібні громадські експертні та консультативно-дорадчі структури при інших органах державної влади (зокрема, при Міністерстві юстиції) могли б сприяти забезпеченню участі громадян в управлінні за тієї умови, що державні органи, при яких вони утворюються, реально прислухатимуться і враховуватимуть громадську думку, висловлену за їх посередництвом.

Вважаємо, що є нагальна потреба створення в Україні спеціалізованої науково-дослідної установи - Українського центру навчання виборчим технологіям на зразок такого, що створений згідно з Розпорядженням Президента Росії у 1994 р. при Центральній виборчій комісії Російської Федерації (він не входить до системи загальної і фахової освіти, створений в рамках забезпечення демократичних інститутів і в тому числі інститутів безпосередньої демократії). Подібний Центр необхідно заснувати, наприклад, при Центральній виборчій комісії України, або при одному з провідних юридичних навчальних закладів України з метою підвищення професійного рівня державних службовців, що забезпечують здійснення інститутів безпосередньої демократії в Україні, підвищення правової культури і забезпечення активності виборців, майбутніх кандидатів на виборні посади, їх уповноважених осіб, офіційних спостерігачів, представників політичних партій та інших учасників виборчого процесу.

Задачами цього Центру має бути надання пропозицій щодо вдосконалення виборчого законодавства, забезпечення випуску наукової, навчальної і просвітницької літератури з аналізом чинного виборчого законодавства України. Крім того, результативною була б організація навчання фахівцями - теоретиками і практиками у сфері виборчих технологій, у тому числі з інших розвинутих держав (юристами, політологами) - висококласних спеціалістів для проведення грамотних виборчих кампаній (як з боку організаторів виборів, так і кандидатів на виборні посади), оскільки такі професіонали були б більше затребувані, ніж їх, наприклад, московські колеги, оскільки мали б чіткіше уявлення про специфіку суспільно-політичної ситуації та виборчого законодавства в Україні.

Деякі вчені до основних організаційно-правових складових механізму безпосереднього народовладдя, забезпечення правової охорони Конституції України також відносять народ, громадян України [135, с. 9; 170, с. 29]. Вважаємо, що в аспекті участі громадян в управлінні функції забезпечення її реалізації виконує вся сукупність державних органів, а громадян України вважаємо суб'єктами здійснення права політичної участі, і не включаємо їх до інституційного блоку механізму реалізації зазначеного суб'єктивного права.

Виходячи з вищенаведеного, конституційний механізм реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами можна визначити як систему конституційно-правових засобів нормативного (матеріального і процесуально-процедурного) й інституційного характеру, що забезпечує здійснення цього права громадян у сфері політичних правовідносин.

Вимога здійснення прав людини випливає з самої природи взаємовідносин людей і держав і є неодмінною умовою політичного, правового і соціального прогресу [176, с. 6]. Найбільш слабкою ланкою в проблемі прав людини є їх реалізація. Суб'єктивне право має сенс і цінність для особи і суспільства тільки тоді, коли воно реалізується. Реальний характер політичних прав громадян України забезпечує їх активне використання.

У більшості випадків законодавець і науковці ототожнюють поняття "використання" і "здійснення" прав та свобод людини. Тлумачний словник пояснює слово "реалізувати" як "здійснювати, робити реальним, втілювати що-небудь у життя" [158, с. 881]. Реалізацією прав і свобод людини і громадянина називають перетворення їх у життя у процесі використання [31, с. 201], або певний процес, що забезпечує кожній людині одержання результату - матеріальних і духовних благ, які складають мету і сутність належних їм суб'єктивних прав [169, с. 13; 251, с. 32, 33].

На практиці немає автоматичної реалізації прав і свобод людини. Більшість учених наголошують на вирішальному значенні суспільно-політичної діяльності, поведінки громадян у процесі реалізації їх прав і свобод. У положеннях Конституції України виявляється тенденція підвищення ролі та посилення самостійності самої людини у забезпеченні максимально повного використання своїх прав, їх реалізації. Практика участі громадян в управлінні справами держави в Україні в нових політико-правових умовах тільки починає складатися.

Реалізація права громадян України брати участь в управлінні державними справами - це процес (а зрештою, і результат) втілення конституційно-правових норм про зазначене право у практичну діяльність. Її ефективність багато в чому залежить від чіткого конституційного механізму реалізації таких норм в діяльності суб'єктів державно-правових відносин. Політичне і практичне значення реалізації цього права полягає в тому, що саме в реалізації це стрижневе політичне право набуває реальності, а отже, й дійсної соціально-політичної цінності. Поняття реалізації права громадян на участь в управлінні дозволяє розглянути його у динаміці, дії, функціонуванні.

На відміну від думки, що так звані абсолютні права реалізуються поза правовідносинами, найбільш усталеним у сучасній правовій науці є положення, що суб`єктивне право виникає, існує і реалізується тільки у правовідносинах [142, с. 509]. Просто багатьом конституційним правовідносинам властивий найбільш високий рівень узагальненості і найбільш абстрактна форма взаємодії суб'єктів цих відносин [240, с. 73]. Тому при розгляді проблеми реалізації суб'єктивного політичного права громадян України на участь в управлінні державними справами, неможливо оминути питання правовідносин з участі в управлінні, їх суб'єктів, об'єктів, юридичного змісту і юридичних фактів, що їх породжують.

Конституційні норми при їх прямій дії можуть породжувати як загальні, так і конкретні правовідносини. Конституція України має пряму дію, і на її основі склався цілий комплекс загальних правовідносин, у тому числі між державою і громадянами. Участь громадян в управлінні державними справами як принцип і суб'єктивне право реалізуються в межах загальних (загальнорегулятивних) правовідносин, на основі яких виникають конкретні правовідносини зі здійснення цього інтегруючого права шляхом участі у виборчих, референдумних процесах, підписання і подання петицій тощо.

Враховуючи специфіку загальнорегулятивних правовідносин [142,       с. 510], правовідносини з участі громадян в управлінні державними справами можна віднести до них на наступних підставах: вони виникають на основі норм Конституції та конституційного законодавства; мають загальний, а не суворо індивідуалізований та деталізований характер; опосередковують найбільш важливі, основоположні відносини; виражають загальний правовий стан (статус) суб'єктів, їх взаємні права і обов'язки, свободу і відповідальність один перед одним і перед державою (в цьому значенні їх можна назвати статусними); будучи вихідними, первинними (базовими), служать передумовою для появи і функціонування різноманітних конкретних, галузевих правовідносин.

Суб'єктами участі в управлінні державними справами, право на яку передбачено ст. 38 Конституції України, є лише громадяни України (правосуб'єктність щодо політичних прав у повному обсязі настає з 18 років), що здійснюють свої права з участі в управлінні одноособово або у складі об'єднань громадян (постійного чи тимчасового характеру). Об'єктами конституційних правовідносин з участі громадян в управлінні державними справами може бути суверенітет народу, влада, політична багатоманітність, волевиявлення народу, дії органів державної влади і місцевого самоврядування, формування і діяльність політичних партій, інших суб'єктів політичного процесу тощо.

До змісту конституційних правовідносин входять юридичні права і обов'язки, відповідно до яких діють суб'єкти (юридичний зміст) та фактична поведінка суб'єктів цих правовідносин (матеріальний зміст) [240, с. 120, 121]. Юридичним змістом правовідносин з участі громадян в управлінні державними справами виступають суб'єктивні права - правомочності, що входять до складу єдиного права політичної участі (право на об'єднання, виборчі права, право участі у референдумі, рівне право доступу до державної служби, право петицій, право брати участь у відправленні правосуддя), а також кореспондуючий їм обов`язок держави гарантувати здійснення цих політичних прав. Матеріальним змістом таких правовідносин є фактична поведінка громадян України з реалізації наданих їм Конституцією правомочностей з участі в управлінні.