Корисну інформацію щодо інтенсивності прагнення громадян України до демократичних цінностей дають матеріали соціологічних досліджень, що проводяться Київським міжнародним інститутом соціології, службою СОЦІС, Українським інститутом соціальних досліджень, Центром "Соціальний моніторинг", Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Сьогодні на фоні зміни ціннісного відношення до політики йде процес певної політизації населення України. Щоправда, соціологи не схильні вважати його всеохоплюючим. Спираючись на дані досліджень, вони називають невисокий процент справді політизованих людей, але зазначають зростання цієї тенденції. За даними всеукраїнського соціологічного дослідження, проведеного у 125 навчальних закладах, "більшість молодих людей в Україні - 57 % - цікавляться політичним життям країни" [247]. Визначення ефективності конституційних норм щодо участі громадян в управлінні державними справами сприяє виробленню науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення відповідного законодавства.

З питанням про ефективність механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні тісно пов'язана проблема заохочення і пільг як засобів, що сприяють реалізації прав і свобод громадян, підвищенню їх активності, яка не досліджена в юридичній літературі з загальнотеоретичних позицій. Дослідники суспільно-політичної активності не мають єдиної думки щодо форм її стимулювання. Одні вважають взагалі неправомірним таке питання, оскільки вид діяльності, який розглядається, переслідує ідейно-політичні інтереси, які є несумісними з меркантилізмом; інші припускають можливість лише морального заохочення, треті говорять про необхідність морального і матеріального стимулювання активістів [14, с. 135].

Держава і суспільство не можуть ставитися байдуже до того, чи реалізує громадянин закріплене в Конституції право громадян на участь в управлінні державними справами, вони мають бути зацікавлені в активності особи. Тому завдання держави не обмежується юридичним регулюванням політичних прав і свобод громадян у конституційному законодавстві, оскільки вона повинна гарантувати їх здійснення не тільки юридичними, але й економічними, політичними і культурними засобами, зорієнтувати на виконання цієї задачі зусилля всього державного механізму. Серед інших засобів стимулювання суспільно-політичної активності громадян можна назвати сприяння розвитку правосвідомості та правової культури громадян, моральне заохочення, силу суспільної думки, позитивну відповідальність. Методи пільг і матеріального заохочення не властиві політичній сфері суспільних відносин.

Парламентська Асамблея Ради Європи розглядає участь у публічному житті як один з найбільш важливих політичних аспектів демократії. Активне і відповідальне залучення громадян до демократичних структур та їх участь у представницьких установах є вирішальними в гарантуванні законності, довіри і дії демократичних систем, що формують спільну спадщину держав - членів Ради Європи [283]. Участь громадян в управлінні державними справами властива будь-якому політичному режиму, але виявляється в них по-різному. При тоталітарному, авторитарному режимах вона здебільшого є примусовою, громадяни є "гвинтиками" у державній машині.                          У демократичних країнах участь в управлінні є вільною, особистою справою кожного, а значить - потребує неабиякої особистої ініціативи, що теж виявляється нелегкою задачею для громадян посттоталітарних країн.