Вивчення матеріалів кримінальних справ про злочини осіб, які не досягли вісімнадцяти років, виявило надзвичайно пасивну поведінку захисників на досудовому слідстві. Його діяльність у більшості випадків зводиться до присутності при пред¢явленні неповнолітньому постанови про притягнення як обвинуваченого, його допиті, а також при ознайомленні молодого правопорушника з матеріалами закінченого досудового слідства. На досудових стадіях процесу захисники неповнолітнього практично не користуються своїм правом клопотатися перед слідчим про можливість їх участі в провадженні слідчих дій (такі випадкпи мали місце лише в 5% вивчених кримінальних справ); про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності та направлення справи до суду для застосуваня примусових заходів виховного характеру (у 12% можливих випадків); про зміну запобіжного заходу (у 5% кримінальних справ); про ознайомлення з матеріалами справи (у 2 % справ). Майже не використовується, передбачена Кримінально-процесуальним кодексом можливість збирання захисником відомостей про факти, що можуть бути доказами у справі. Захисники не витребують характеристику неповнолітнього обвинуваченого з місця його проживання, навчання, роботи, проведення дозвілля, покладаючись на те, що це зробить слідчий в силу своїх процесуальних обов¢язків. Однак, як свідчить практика, слідчі при з¢ясуванні даних, що характеризують особистість неповнолітнього правопорушника, обмежуються лише витребуванням характеристики з одного із вказаних місць. Не використовують захисники і можливості фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань. Вивчаючи матеріали цієї категорії кримінальних справ можна помітити, що деякі підліткі є неграмотними, пишуть поясненя з великою кількістю помилок, не можуть чітко висловити свою думку. Іноді лише під час судового розгляду з¢ясовується, що підліток у дитинстві мав травму голови чи тяжко хворів. Отримані в ході досудового слідства висновки спеціалістів з медицини, психології, педагогіки про неадекватний своєму віку фізичний, інтелектуальний рівень розвитку, недостатній рівень освіти, можуть бути враховані судом як обставина, що пом¢якшує покарання, а іноді, як підстави до застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру. Мають місце випадки, коли захисники не реагують на дії слідчого, які формально не порушують вимог кримінально-процесуального законодавства, але по своєї суті є "знущанням над законом". Наприклад, при ознайомленні групи неповнолітніх обвинувачених, що складалася з п¢яти осіб, з матеріалами закінченого досудового слідства на вивчення кримінальної справи, загальною кількістю чотириста сторінок кожним з підлітків було витрачено по п¢ятнадцять хвилин. Крім цього, ознайомлення з матеріалами справи почалося у дев¢ятнадцятій годині, коли у неповнолітнього вже не такий рівень уваги, як удень. Адвокат, який здійснював захист всіх обвинувачених, ніяк не відреагував на такі дії слідчого. На пасивність захисників під час досудового слідства по справах неповнолітніх звертали увагу і деякі юристи [40, с. 31]. Такий характер діяльності захисників, на нашу думку, обумовлений як об¢єктивними, так і суб¢єктивними причинами.

КПК України до змін, що були внесені до нього 21 червня та 12 липня 2001 року, передбачав, що захисник допускається до участі в справі з моменту пред¢явлення обвинувачення, а у разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування запобіжного захаду у вигляді взяття під варту - з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу , але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. Слідчі при наявності достатніх доказів, які вказували на вчинення злочину певною неповнолітньою особою, не застосовували до неї запобіжний захід чим відтягували момент притягнення як обвинуваченого і проводили в процесі розслідування слідчі дії за участю підлітка як свідка. Захисник, в силу закону, допускався до участі в справі на більш пізньому етапі слідства. Проведене нами узагальнення матеріалів кримінальних справ, а також дослідження вчених з цього питання, свідчить, що у 15% випадків день пред¢явлення обвинувачення і допит неповнолітнього збігалися з днем ознайомлення з матеріалами справи, а у 20% - ці процесуальні дії відбувалися з різницею в кілька днів. Остаточно не вирішена ця проблема і зараз. Стаття 45 чинного КПК України визначає, що у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до вісімнадцяти років, захисник допускається до участі  в справі з моменту визнання особи підозрюваною чи пред¢явлення їй обвинувачення. Аналіз цієї норми свідчить, що як і раніше, слідчі, у разі, якщо вони не застосовують щодо неповнолітнього запобіжний захід, можуть "відтягнути" момент вступу захисника у справу. Таким чином, особа, яка не досягла вісімнадцяти років, може бути, у деяких випадках, позбавлена оперативної кваліфікованої юридичної допомоги. Це призводить до того, що суттєво порушується право неповнолітнього на захист. Для повного усунення випадків, коли момент вступу захисника в кримінальну справу про злочин неповнолітнього може залежити від застосування чи незастосування запобіжного заходу, необхідно внести відповідні зміни до ст. 45 КПК України. Для цього п. 1 ч. 1 цієї статті необхідно викласти у редакції : "у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинні злочину у віці до вісімнадцяти років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред¢явлення їй обвинувачення, але у всякому разі не пізніше моменту початку здійснення інших заходів процесуального примусу та процесуальних дій, що торкаються прав і свобод особи, запідозреної у вчиненні злочину".1  

Як свідчить проведене нами узагальнення, у 65% справ захисник, відповідно до п. 1, 2 ч. 4 ст. 47 КПК України призначався слідчим. Відсутність матеріальної зацікавленості у багатьох випадках призводить до того, що захисник формально ставиться до виконання своїх процесуальних обов¢язків, обмежуючись лише виступом у судових дебатах, де, акцентуючи увагу на обставинах, які пом¢якшують покарання, просить суворо не карати підзахисного. У міжнародно-правових документах, зокрема, Пекінських правилах, визначено, що неповнолітній має право на кваліфіковану безкоштовну правову допомогу [164; с. 24]. Тому для підвищення рівня їх захисту необхідно вирішити питання матеріальної зацікавленості осіб, які виконують функції захисника за призначенням.

Пункт 4 ст. 48 КПК України дозволяє захиснику бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, які виконуються з їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій - з дозволу дізнавача, слідчого. Проведене нами узагальнення матеріалів кримінальних справ про злочини неповнолітніх свідчить, що захисники є присутніми лише при допиті неповнолітнього в силу прямої вказівки закону (ст. 438 Кодексу). Таке положення, не в останню чергу обумовлено тим, що вони часто не знають про проведення слічих дій за участю підлітків, оскільки слідчі не доводять це до їх відома. Для вирішення цієї проблеми необхідно доповнити ст. 48 КПК України положенням, згідно якого органи, які здійснюють провадження по кримінальній справі, обов¢язково повинні сповіщати захисника про проведення за участю його підзахисного слідчих або судових дій. 1

Як вже зазначалося вище, як захисники в кримінальних справах окрім адвокатів можуть брати участь інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи виступали як захисники в 6% вивчених нами кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми. Аналіз матеріалів справ свідчить, що часто вони не мають достатнього рівня знань та практичного досвіду роботи, внаслідок чого не можуть ефективно захищати неповнолітнього правопорушника. Зважаючи на низьку ефективність захисту, що здійснюється фахівцями у галузі права, автор пропонує закріпити у законі право захищати неповнолітніх правопорушників лише за кваліфікованими юристами, якими є адвокати.

На практиці мають місце випадки, коли захисник не може налагодити психологічний контакт з неповнолітнім обвинуваченим, що веде до обмеження його можливостей захисту підлітка. Призначений для участі в справі він повинен не тільки розбиратися у правових питаннях, але й мати певні педагогічні навики, знання з дитячої та юнацької психології. Тому слід підтримати пропозицію  юристів про необхідність спеціалізації захисників, які призначаються для виконання захисту у справах про злочини, вчинені неповнолітніми [99, с. 24; 276, с.104]. До того ж вміння захисника розбиратися в психологічних та вікових особливостях неповнолітнього дозволить позитивно вплинути на молодого правопорушника вже під час досудового слідства, оскільки саме адвокат, в силу поставлених перед ним завдань, звертає особливу увагу на формування характеру підлітка, вплив на нього конкретної життєвої ситуації. Від його вміння, знань, почуття міри і такту залежить правильне сприйняття та оцінка підлітком своєї протиправної поведінки [109, с.44]. Виховні бесіди захисника з підлітком можуть у подальшому перешкодити скоєнню неповнолітнім нового злочину.

 Аналізуючи теоретичні та практичні питання діяльності захисника у кримінальних справах неповнолітніх, вважаю за доцільне зупинитися на деяких проблемних моментах. Стаття 73 КПК України, що  регламетує порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, передбачає, що неповнолітньому, щодо якого винесено постанову про закриття справи, його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи. При цьому вони мають право користуватися послугами захисника. Аналіз цієї норми дає підстави говорити, що запрошувати захисника до участі в ознайомленні з матеріалами справи чи ні, повністю залежить від розсуду вказаних осіб, на відміну від проведення цієї процесуальної дії у справах неповнолітніх, які досягли віку кримінальної відповідальності, де присутність захисника є обов¢язковою (ст. 440 КПК України). Але право користуватися послугами захисника може бути їм не роз¢яснено або вони його не запросять. Ця норма КПК України знаходиться у протиріччі з п. 6 ст. 45, який визначає, що захисник обов¢язково повинен приймати участь по цій категорії кримінальних справ з моменту першого допиту неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності і вчинив суспільно небезпечне діяння. що підпадає під ознаки злочину передбаченого Особливою частиною КК України або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника. Тому при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи, захисник повинен бути присутнім обов¢язково. Моя спроба під час узагальнення матеріалів кримінальних справ з¢ясувати як неузгодженість норм закону, що регулюють порядок захисту неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності і вчинили суспільно небезпечне діяння, впливає на судову практику, виявила, що  захисники приймають участь в ознайомленні з усіма матеріалами справи лише у 12% випадків. Тому для усунення розбіжностей в практиці захисту цієї категорії підлітків необхідно з ч. 2 ст.73 КПК України виключити словосполучення "при цьому вони мають право користуватися послугами захисника".