Перші два випадки охоплюється поняттям "усвідомлення" і тому не виходять за межі умисної форми вини, в тому числі і за межі прямого умислу. Третій випадок, очевидно, становить специфічний різновид так званої складної вини (подвійної форми вини), коли психічне ставлення до певних обставин, передбачених як обов'язкові ознаки в юридичному складі умисного злочину, містить елементи  необережної  вини  (злочинної  недбалості).  Утакому випадку злочин вважається вчиненим умисно. Водночас із теоретичної точки зору зазначений підхід видається сумнівним, оскільки вжите у ч.1 ст. 152 КК України слово "використання" в його традиційному розумінні означає свідому й цілеспрямовану діяльність [296, с.251].

 Ми підтримуємо точку зору, висловлену В.М.Кудрявцевим, що в складі умисного злочину кожна об'єктивна ознака складу повинна усвідомлюватися суб'єктом злочину, тобто відсутність усвідомлення однієї ознаки складу перетворює даний злочин із умисного в необережний [157, с.177-178; 196, с.119]. Конструювання двох форм вини на підставі неоднорідного психічного ставлення до елементів одного й того ж злочину, крім наслідків, теоретично не обґрунтовано [303, с.725].

 Вказівка у ПП ВСУ №4 від 27 березня 1992 року на те, що безпорадний стан потерпілої особи "міг і повинен був усвідомлювати винний" є підставою для інкримінування зазначених обставин винному при кваліфікації його дій навіть при "необережному" до них ставленні.

 Вважаємо за доцільне у постанові Пленуму ВСУ чітко дотримуватись підходу, що при вчиненні умисного злочину, кожна ознака об'єктивної сторони повинна усвідомлюватись винним. Тому пропонуємо п.9 постанови викласти наступним чином:

"Стан потерпілої особи слід вважати безпорадним, якщо вона за своїм фізичним чи психічним станом (малолітній вік, похилий вік, фізичні вади, психічний розлад, хворобливий або непритомний стан тощо) не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір. При цьому необхідно, щоб особа, яка вчиняє зґвалтування, достовірно знала чи припускала, що потерпіла особа знаходиться саме в такому стані". 

Вказівка у КК РФ на необережний характер спричинення наслідків зґвалтування поклала край дискусіям щодо кваліфікації випадків, коли зґвалтування поєднувалося із умисним вбивством потерпілої особи, що мало місце в процесі вчинення злочину чи одразу після нього. Недосконале формулювання норми, що досі має місце у КК України, спричиняє певні труднощі при кваліфікації подібних випадків. У ряді постанов Пленуму Верховного Суду України [347, 348] йдеться про те, що у таких випадках дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - п.10 ч.2 ст. 115; ч.4 ст. 152 КК України (винному інкримінується особливо обтяжуюча ознака зґвалтування - "особливо тяжкі наслідки"). Вважаємо, що інкримінування винній особі особливо тяжких наслідків зґвалтування (ч.4 ст.152 КК) при вчиненні умисного вбивства, поєднаного із зґвалтуванням, є необґрунтованим. На наш погляд, при кваліфікації таких дій за сукупністю ч.4 ст. 152 (за ознакою "особливо тяжкі наслідки") та п.10 ч.2 ст.115 КК буде двічі інкриміновано вчинення одного й того ж злочину - умисного вбивства. При цьому ч.4 ст.152 КК інкримінуватиметься в зв'язку з наявністю ознак, що "перекриваються" п.10 ч.2 ст.115 КК України. Крім того, така кваліфікація означає, що особливо кваліфікований склад зґвалтування (ч.4 ст. 152) по суті є окремим різновидом умисного вбивства. З огляду на вище викладене, більш обґрунтованою видається кваліфікація дій винного за ч.1 ст. 152; п.10 ч.2 ст.115 КК (за відсутності інших обтяжуючих ознак).

Про ставлення винного до певних обставин вчинення зґвалтування йдеться також у КК Азербайджанської Республіки (зґвалтування, що потягнуло з необережності смерть потерпілої особи (п. "а" ст. 149.3), що потягнуло з необережності зараження ВІЛ-інфекцією або інші тяжкі наслідки; (п. "б" ст. 149.3), вчинене щодо потерпілої особи, яка завідомо для винного не досягла 14-річного віку (п. "в" ст. 149.3);КК Республіки Бєларусь(завідомо неповнолітньої (ч.2 ст.166),завідомо малолітньої або зґвалтування, що потягнуло з необережності смерть потерпілої, або завдання тяжких тілесних ушкоджень, або зараження ВІЛ-інфекцією, або інші тяжкі наслідки (ч.3 ст.166)); КК Молдови(зґвалтування, вчинене щодо завідомо неповнолітньої (неповнолітнього) (п. "b" ч.2 ст. 171), вчинене шляхом умисного попереднього наркотичного оп'яніння чи отруєння потерпілої (потерпілого) (п. "d" ч.2 ст. 171), поєднане з умисним зараженням венеричною хворобою (п. "e" ч. 2 ст. 171), зґвалтування, поєднане з умисним зараженням СНІДом (п. "с" ч.3 ст. 171), таке, що потягнуло через необережність завдання тяжкого тілесного ушкодження або іншої тяжкої шкоди здоров'ю (п. "d" ч.3 ст. 171), таке, що потягнуло через необережність смерть потерпілої (потерпілого) (п. "е" ч.3 ст. 171); КК Грузії (зґвалтування жінки, яка завідомого для винного перебуває у стані вагітності, або неповнолітньої(п. "б" ч.3 ст.137); ККРеспубліки Казахстан(зґвалтуваннязавідомо неповнолітньої (п. "д" ч.2 ст.120), таке, що потягнуло з необережності смерть потерпілої (п. "а" ч.3 ст. 120), таке, що потягнуло з необережності завдання тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої, зараження ВІЛ-інфекцією або інші тяжкі наслідки (п. "б" ч.3 ст. 120), потерпілої, яка завідомо не досягла 14-річного віку (п."в" ч.3 ст.120); КК Киргизької Республіки(зґвалтування,вчинене завідомо щодо неповнолітньої (п. 6 ч.2 ст. 129), яке потягнуло через необережність завдання смерті потерпілій, зараження її ВІЛ-інфекцією або інші тяжкі наслідки (п.1 ч.3 ст. 129); КК Республіки Таджикистан(зґвалтуваннязавідомо неповнолітньої (п. "д" ч.2 ст. 138); КК Республіки Узбекистан(зґвалтування особи, яка завідомо для винного не досягла 14 років (ч.4 ст.118);КК Голландії(особа, що вчиняє дії, що містять або включають проникнення в тіло статевим шляхом, з особою, котра завідомо знаходиться без свідомості або фізично нездатна чинити опір або страждає таким ступенем розумової недостатності або психічної хвороби, що нездатна або недостатньо здатна проявити чи виразити свою волю по даному питанню або чинити опір (ст. 243);КК ФРН (якщо особа в результаті зґвалтування по меншій мірі через легковажність завдає потерпілому смерть…(№178);КК Швейцарії(хто примушує особу, яка нездатна оцінювати характер і наслідки своїх дій, або є нездатною чинити опір, знаючи про її стан, до співжиття, до дій, які подібні співжиттю, або до інших сексуальних дій (ст.191);КК штату Каліфорнія (США)(якщо особа нездатна, оскільки розумово відстала або через розвиток, або фізичні вади дати правову згоду і це знав злочинець (п. (1) ст. 261), якщо особа не чинить опір через будь-яке отруєння чи анестезуючу речовину, або іншу подібну речовину, і ці обставини відомі, або звинувачений розумно повинен був знати це (п. (3) ст.261); КК штату Техас (США)(у п.(а) ст. 22.011 передбачено, що до кримінальної відповідальності за сексуальний напад притягається особа, яка з наміром або свідомо вчиняє певні дії, перераховані у цій же статті).Відповідно до Закону про статеві злочини 1956 року Великої Британії, статеві зносини з дівчинкою, молодшою 13 років карається (як максимум) довічним тюремним ув'язненням. Статеві зносини з дівчинкою від 13 до 16 років карається тюремним ув'язненням на строк до 2 років [173, с.340; 244, с.314]. Згода дівчини на статеві зносини не виключає покарання виконавця, а виключає лише склад злочину зґвалтування. Помилка стосовно віку дівчини береться до уваги лише в одному точно описаному випадку. Мова йде про виконавців, молодших 24 років, які раніше не притягувались до кримінальної відповідальності за таке ж кримінально-каране діяння. Вина їх виключається, якщо, виходячи із розумних міркувань, вони були впевнені в тому, що дівчині більше 16 років (ст.5,6 Sexual Offences Act. 1956) [244, с.315].

У випадку спричинення під час зґвалтування тілесного ушкодження середньої тяжкості через необережність чи необережного тяжкого тілесного ушкодження, що є небезпечним для життя в момент заподіяння, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю - ч.1 ст.152 (за відсутності інших кваліфікуючих ознак) і ст.128КК України. При умисному ж спричиненні тілесного ушкодження середньої тяжкості, дії винного будуть кваліфікуватися лише за відповідною частиною ст.152 КК України. При спричинені умисного тяжкого тілесного ушкодження, що є небезпечним для життя в момент заподіяння, дії винного слід кваліфікувати за ч.1 ст.152 (за відсутності інших кваліфікуючих ознак) та відповідною частиною ст. 121 КК України (див. Додаток Д). За загальним правилом, ступінь суспільної небезпечності діяння, вчиненого через необережність, є меншою, ніж такого ж діяння, вчиненого умисно. У випадку спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження через необережність під час вчинення зґвалтування, винний потрапляє у більш "несприятливе" становище - його дії кваліфікуються за сукупністю злочинів, ніж у випадку, коли він умисно завдав потерпілій особі середньої тяжкості тілесні ушкодження під час вчинення зґвалтування - все вчинене буде охоплюватись складом ч.1 ст.152 КК України (за відсутності інших обтяжуючих обставин).

 Іншими ознаками суб'єктивної сторони злочину є мотиві мета, котрі, як правило, є додатковими характеристиками даного елемента складу злочину. П.С.Дагель і М.І.Михєєв, підкреслюють, що мотив злочину - це "те, що спонукає людину до поставлення тих чи інших цілей, тобто внутрішні чинники, що викликають у особи рішучість вчинити суспільно небезпечну дію (бездіяльність) і керують нею при вчиненні цієї дії (бездіяльності)" [99, с.79]. Як видається, таке визначення мотиву є найбільш повним і конкретним.

 Сумнівною виглядає позиція окремих вчених, які вважають неодмінною умовою правильної кваліфікації статевих злочинів, з'ясування їхніх мотивів [227, с.337]. Переважають у цій групі злочинів сексуальні мотиви - прагнення до задоволення статевої потреби. Деякі вчені зазначають, що статеві злочини можуть вчинятися з мотивів статевого садизму [165, с.12].

 На думку В.П.Коняхіна, мотив і мета є системоутворюючими ознаками статевих злочинів. Виходячи із сутності вказаних злочинів, автор робить висновок, що для них іманентно властиві тільки сексуальні мотиви (статевий потяг, лібідо) і мета (прагнення задовольнити статеву пристрасть). Стосовно інших мотивів та мети (наприклад, хуліганських спонукань, помсти, користі, садизму тощо), то вони цілком можливі у поєднанні із сексуальними мотивами (якщо мова йде про виконавця) або без такого поєднання (якщо мова йде про інших співучасників) [134, с.199]. Ми підтримуємо думку тих науковців [271, с.131; 163, с.256-257], які допускають не тільки сексуальні, а й автономні від них інші мотиви і мету вчинення статевих злочинів.