Оцінка включає встановлення їх допустимості, відносності і доказового значення. Допустимість визначається додержанням правил їх вилучення і процесуального оформлення. Відносність і доказове значення залежать від того факту, який вони встановлюють.

У деяких ситуаціях речові докази можуть бути і прямими доказами, якщо сам факт їх перебування в особи, їх властивості і ознаки становлять склад злочину, наприклад, зберігання вогнепальної зброї, вибухових речовин та ін. Тому завданням державного обвинувача є демонстрація та переконання учасників процесу в тому, що речові докази завжди повинні оцінюватись у сукупності з іншими доказами і, перш за все, з документами, що фіксують їх вилучення і долучення до справи. Детальну оцінку їх доказового значення обвинувач дає в своїй промові.

У процесі огляду речових доказів і після нього державний обвинувач повинен звернути увагу на правильність фіксації цієї слідчої дії в протоколі судового розгляду, де мають бути зафіксовані як об'єкт, що розглядався, його ознаки, які виявлені при огляді, а також технічні засоби, що використовувалися при цьому. Крім того, в протоколі повинні бути зафіксовані всі зауваження учасників огляду, зроблені ними під час огляду, а також пояснення спеціаліста.