1.  ознайомити страхувальника з умовами і правилам страхування;
2.  протягом двох робочих днів, як тільки стало відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальнику;
3.  при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, передбачений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. За договором майнового страхування і страхування відповідальності страхова виплата (страхове відшкодування) не може перевищувати реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
4.  відшкодувати витрати, що їх зазнав страхувальник при настанні страхового випадку, щоб запобігти збиткам або зменшити їх, якщо це передбачено умовами договору;
5.  за заявою страхувальника у разі проведення ним заходів щодо зменшення страхового ризику або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
6.  тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші обов'язки страховика. Зазначені обов'язки страховика водночас є правами страхувальника у двосторонньому зобов'язанні зі страхування.

Обов'язкам страхувальника відповідають права страховика у договорі страхування. Страхувальник за цим договором зобов'язаний;

1.  своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії);
2.  при укладенні договору надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь- яку зміну страхового ризику;
3.  при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;
4.  вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
5.  повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, встановлений договором.

У договорі можуть передбачатися й інші обов'язки страхувальника (ст. 989 ЦК, ст. 20 Закону України "Про страхування").

Якщо обов'язок страхувальника своєчасно вносити платежі є безумовним, то обов'язок страховика виплатити страхову суму або страхове відшкодування виникає за умови настання страхового випадку. Виплата цих сум є виконанням страховиком свого обов'язку за договором, а не формою цивільно-правової відповідальності перед страхувальником. Тому невірно тлумачити страхову відповідальність як обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування^[149]. Майнова відповідальність страховика у формі неустойки (штрафу, пені) чи відшкодування збитків може настати за несвоєчасну виплату страхової суми, страхового відшкодування, інші порушення договору або умов страхування, визначених законом або правилами страхування (ст. 992 ЦК; ст. 19 Закону України "Про страхування").

1. Страхову виплату страховик здійснює на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складає страховик або уповноважена ним особа. У разі потреби страховик може робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших організацій, що володіють інформацією про обставини страхової події, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

У статті 991 ЦК і ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено загальні для всіх видів страхування підстави, за якими страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати. Такими підставами є:

1.  навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку (крім дій, пов'язаних із виконанням цими особами громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її межі), або щодо захисту майна, здоров'я, життя, честі, гідності та ділової репутації;
2.  вчинення страхувальником або іншою особою, на користь якої укладено договір, злочину, що призвів до страхового випадку;
3.  подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;
4.  отримання страхувальником за майновим страхуванням повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні;
5.  несвоєчасне повідомлення страхувальником страховику про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6.  наявності інших підстав, встановлених законом.

Законодавчими актами або умовами договору страхування

можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум. Рішення про відмову у виплаті цих сум приймає страховик і повідомляє страхувальника у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Це рішення страхувальник може оскаржити у судовому порядку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК; ст. 26 Закону України "Про страхування").

У період дії договору може статися зміна осіб у страховому зобов'язанні. Зокрема, у разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до спадкоємців. У інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до іншої особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування. Якщо в період дії договору страхування суд визнав страхувальника- фізичну особу недієздатною, то права та обов'язки страхувальника здійснюються її опікуном. Страхувальник-фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, здійснює свої права та обов'язки страхувальника лише за згодою піклувальника.

При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати особою дієздатності. Внаслідок реорганізації юридичної особи, яка є страхувальником, її права та обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступників (статті 995-996 ЦК; статті 21-23 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ст. 997 ЦК і ст. 27 Закону України "Про страхування", договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив

внесення страхового платежу і не сплатив його протягом 10 робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язання зі страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити страхове зобов'язання будь-яка сторона повинна повідомити іншу не пізніше як за 30 днів до дати припинення чинності договору, якщо ним не передбачено інше.

У разі дострокового припинення зобов'язання на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав (викупна сума). Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору, то останній повертає страхувальнику повністю сплачені ним страхові платежі. У разі дострокового припинення договору на вимогу страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору, то страховик повертає страхувальнику страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу та фактично здійснених страхових виплат. Договір страхування може бути визнаний у судовому порядку недійсним (крім загальних підстав, передбачених статтями 215-216 ЦК, у разі: а) якщо він укладений після настання страхового випадку; б) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.