Але більшість, навіть переважна більшість - це ще не всі. У науці принцип демократії - думка більшості є визначальною, - не застосовується (його застосування нищить науку).
Однак необхідно зауважити, що в нашому правознавстві існував і продовжує існувати і міцніти напрям, у межах якого обговорення проблем відповідальності суб'єкта права вийшло за рамки суто формального. Так, П. Недбайло, мабуть перший у правознавстві, закликав до вивчення юридичної відповідальності за вчинювану (або передбачувану) поведінку. Вчений писав, що головне в юридичній нормі не санкція, а диспозиція. Саме тому необхідно звертати увагу на чинники, що стимулюють суб'єктів права до точного здійснення диспозицій правових норм [8, 5].
На думку В. Прохорова, П. Недбайло одним із перших побачив соціальний зміст відповідальності у діяльності, що відповідає суспільним вимогам та ідеалам часу. Позитивна відповідальність, як вважав учений, виникає у людини вже тоді, коли вона починає виконання своїх обов'язків, а не тільки тоді, коли вона їх не виконує [9, 489]. Розвиваючи такий підхід, В. Прохоров писав, що прагнення глибше зрозуміти природу відповідальності вимагало вийти за межі суто правових конструкцій для того, щоб опертися у своїх міркуваннях на методологічний фундамент філософії і соціології. Так виникла можливість співвіднести поняття юридичної відповідальності із загальним поняттям соціальної відповідальності [9, 490].
В. Кудрявцев зауважив, що ретроспективна відповідальність, пов'язана з призначенням і застосуванням покарання, не є самоціллю. Головний її смисл полягає у тому, щоб виправити і перевиховати правопорушника. А це означає пробудити в ньому, а також зміцнити в оточуючих почуття відповідальності за свої вчинки в майбутньому, розуміння соціального значення своєї поведінки. Отже, ретроспективна відповідальність є лише специфічним методом забезпечення від по ві дальності позитивної [10, 108].
Можна окреслити принципові ха рак теристики такої відповідальності: вона є внутрішньою властивістю суб'єкта права; стосується вчинюваної чи передбачуваної поведінки. Позитивна відповідальність "пов'язується" з цілями, завданнями, які суб'єкт права, з огляду на свій правовий статус і в межах соціальної ролі покликаний ставити собі за мету і вирішувати.
Призначення відповідальності полягає у збудженні активності суб'єкта права в напрямку досягнення законних цілей; відповідальне ставлення суб'єкта права передбачає прояв чесності, обачності, дбайливості, чіткого співвіднесення своїх дій і можливих результатів з установленнями закону.
Стає дедалі більш очевидним, що немає сенсу говорити про позитивну відповідальність суб'єкта права, що перебуває у стані цілковитого спокою, так само як немає особливого сенсу вести мову про таку відповідальність взагалі, абстрактно. Але є незаперечний сенс в обговоренні проблеми позитивної відповідальності суб'єкта права, наділеного правами й обов'язками щодо здійснення будь-якої діяльності, щодо керівництва справами.
Позитивна відповідальність набуває свого відображення у чинному законодавстві. Так, у розділі 2 (Прикінцеві та перехідні положення) чинної Конституції Російської Федерації у п. 4 йдеться: Рада Міністрів - Уряд Російської Федерації з дня набрання чинності цією Конституцією набуває права, обов'язки і відповідальність. Очевидно, в чинній Конституції РФ мається на увазі відповідальність за дії, які Урядові ще належить зробити. Вказується на позитивну відповідальність також у Федеральному законі РФ "Про основи державної служби в РФ", де йдеться про те, що відповідальність держслужбовців за підготов- лювані та прийняті рішення є принципом державної служби. Слід зауважити, що і в судовій практиці прояв позитивної відповідальності або ж його відсутність починає враховуватися. Сьогодні суди, призначаючи покарання керівникові організації, який (не маючи злочинного наміру) уклав пра- вочин, що мав наслідком завдання організації шкоди, мотивують своє рішення тим, що керівник, укладаючи правочин, не виявив належної обачності, дбайливості.
Природа відповідальності суб'єкта права. Встановити природу соціальної відповідальності, не беручи до уваги зовнішніх вимог, які суспільство і держава пред'являють індивіду, неможливо. Це - важливий момент, оскільки зовнішні вимоги перебувають у річищі так званої зовнішньої свободи, що безпосередньо стосується відповідальності індивіда в суспільстві. Така свобода - це пізнана необхідність. Усвідомлене розуміння зовнішньої необхідності (наприклад, вимог, правових норм, цінностей) може утворювати основу мотивації індивідом своєї поведінки і прояву відповідального ставлення до майбутньої діяльності.
Водночас справжній, етичний погляд на життя вимагає від людини виконання внутрішнього обов'язку, обов'язку щодо самого себе (перед собою), перед душею, яку він має не занапастити, а знайти. При цьому обрати себе - це не лише тільки вдуматися у своє "я" і тільки у його значення, але воістину й свідомо взяти на себе відповідальність за кожну справу або своє слово (С. К'єркегор). Зазначене - царство внутрішньої свободи, внутрішніх вимог до самого себе. У цьому випадку ми маємо справу з внутрішньою свободою людини. Вочевидь, внутрішня свобода є у певному сенсі умовою, передумовою зовнішньої свободи і відтак - відповідальної поведінки в суспільстві.
Природа відповідальності полягає - насамперед - у засвоєних етичних цінностях, нормах (етичних навичках, культурі). Головним інституціона- лізованим джерелом культурної поведінки виступають історичні релігії та етичні системи. Етична система кожен раз створює моральну спільність, оскільки, як писав Г. Гегель, є мовою добра і зла, яка дозволяє тим, хто її знає, вести спільне моральне життя, сприяючи утвердженню довіри між її членами [11, 69].
Звісно, внутрішня свобода і внутрішня відповідальність не є величинами, які походять від держави. Вони набуваються, формуються індивідами, але не одразу й не раптово, а у процесі соціалізації й активної соціальної діяльності. У позитивній відповідальності можуть проступати, з тією чи іншою чіткістю, і морально-етичний "капітал", і дієва правосвідомість, і відчуття свободи суб'єкта права.
Можна стверджувати, що позитивна юридична відповідальність є повноважним представником соціальної відповідальності у правовому полі. Вона не існує сама по собі, а "проростає" на базі засвоєних етичних цінностей, її раціональність пов'язана з правосвідомістю, її інтенсивність визначається станом (мірою) свободи суб'єкта права. Розуміння цього може зменшити запал тих, хто все ще шукає юридичний зміст позитивної юридичної відповідальності. Безперечно, не можна заперечувати юридичний ха рактер позитивної відповідальності, але він полягає у тому, що, по-перше, носіями такої відповідальності є суб'єкти права; по-друге, така відповідальність передбачає сумлінне, чесне, осмислене, за допомогою правосвідомості, використання саме суб'єктивних прав, виконання юридичних обов'язків, що створює юридично значущі наслідки. Відтак можна підсумувати: сутність позитивної відповідальності не в тому, що робить суб'єкт, а в тому, як він робить це що (сумлінно, чесно, раціонально, обачно, дбайливо).ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1.  Верховенство права и проблемы его обеспечения в правоприменительной практике. - М., 2009. - 608 с.
2.  Кант И. Критика чистого разума. - Соч. : в 6 т. - М., 1965. - Т. 4. Ч. 1. - 544 с.
3.  Трубецкой Е. Н. Энциклопедия права. - М., 1998. - 224 с.
4.  Хайек фон Фридрих. Право, законодательство и свобода. - М., 2006. - 644 с.
5.  Ильин И. А. Путь к очевидности. - М., 1993. - 431 с.
6.  Ильин И. А. Теория государства и права. - М., 2003. - 400 с.
7.  Большой толковый словарь русского языка. - Санкт-Петербург, 2000. - 1536 с.
8.  Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. - 1971. - № 3.
9.  Прохоров В. С. Понятие и виды юридической ответственности // 70 лет советскому государству и праву. - Л., 1987. - 752 с.
10.  Кудрявцев В. Н. Право и поведение. - М., 1978. - 192 с.
11.  Фукуяма Ф. Доверие. - М., 2008. - 730 с.
REFERENCES
1.  Verkhovenstvo prava i problemy ego obespecheniya v pravoprimenitelnoy praktike [The Rule of Law and Problems of its Ensuring in Law Enforcement Practice], Moscow, 2009, 608 p.
2.  Kant I. Kritika chistogo razuma [The Critique of Pure Reason], Sochineniya, Moscow, 1965, vol. 4, Part 1, 544 p.
3.  Trubetskoy E. N. Entsiklopediya prava [Encyclopedia of Law], Moscow, 1998, 224 p.
4.  Hayek F. von. Pravo, zakonodatelstvo i svoboda [Law, Legislation and Liberty], Moscow, 2006, 644 p.
5.  Ilin I. A. Put k ochevidnosti [Path to the Obviousness], Moscow, 1993, 431 p.
6.  Ilin I. A. Teoriya gosudarstva i prava [Theory of State and Law], Moscow, 2003, 400 p.
7.  Bolshoy tolkovyy slovar russkogo yazyka [Large Explanatory Dictionary of the Russian Language], Saint Petersburg, 2000, 1536 p.
8.  Nedbaylo P. E. Sistema yuridicheskikh garantiy primeneniya sovetskikh pravovykh norm [The System of Legal Guarantees for Application of the Soviet Legal Norms], Pravovedenie, 1971, no. 3.
9.  Prokhorov V. S. Ponyatie i vidy yuridicheskoy otvetstvennosti [Notion and Types of Legal Liability], 70 let sovetskomu gosudarstvu ipravu, Leningrad, 1987, 752 p.
10.  Kudryavtsev V. N. Pravo i povedenie [Law and Jurisprudence], Moscow, 1978, 192 p.
11.  Fukuyama F. Doverie [Trust], Moscow, 2008, 730 p.
Гревцов Ю. І. Методологічні проблеми пізнання відповідальності суб'єкта права
Анотація. Позитивний порядок у суспільстві, так само як і різні збої у правовому регулюванні, безпорадна поведінка суб'єктів права, або вельми майстерне ігнорування закону чи його обхід, - все це, зрештою, справа рук самих суб'єктів права. У нашому правознавстві знання про суб'єкта права переважно обмежується уявленням про нього як про особу, яка володіє правоздатністю і дієздатністю. Можна вважати, що таке знання є пасивним, оскільки позначає суб'єкта права у стані цілковитого спокою (правоздатність - це потенційна можливість мати права, нести юридичні обов'язки; дієздатність - здатність здійснювати своїми діями права, виконувати обов'язки, але не здійснення як таке). Дедалі виразніше відчувається необхідність у знанні про суб'єкта права в динаміці, суб'єкті права, який діє. Вочевидь, найпершим кроком у цьому напрямку має стати з'ясування того, які властивості (характеристики) суб'єкта права забезпечують, сприяють йому "вписатися", "вкластися" у закон і таким шляхом домагатися тих чи інших цілей. У статті здійснено спробу висвітлити невідомі або недостатньо відомі грані того, що, здавалося б, є добре відомим.
Ключові слова: суб'єкт права, свобода внутрішня, правосвідомість, соціальна відповідальність, природа відповідальності, позитивна юридична відповідальність, призначення позитивної відповідальності.
Гревцов Ю. И. Методологические проблемы познания ответственности субъекта права