Індивідуальне право (його окремі норми або їх сукупність), як і позитивне право, визнається дійсним, якщо воно, по-перше, відповідає його загальним принципам: взаємозалежності, еквівалентності, рівності, свободи волі і, по-друге, конкретним нормам, в яких відображається, фіксується правова форма окремих економічних відносин.
8.  Конкретне право у формі угоди та договору є третьою необхідною формою, яку приймає об'єктивне право у процесі переходу в дійсність. Дійсне конкретне право - це загальні та узгоджені волевиявлення сторін, закріплені індивідуальним договором і відповідні загальним принципам об'єктивного права. Згідно з матеріалістичною теорією права конкретні приписи, як і індивідуальне право, визнаються дійсним правом, якщо вони задовольняють усім принципам і конкретним нормам об'єктивного права. Якщо конкретне право відповідає об'єктивному і суперечить позитивному, то є всі підстави вважати, що сторони договору зуміли знайти новий правовий зв'язок, який найбільш точно відображає сучасний рівень у розвитку суспільних відносин і має всі підстави в перспективі піднятися на рівень загальної норми позитивного права. Конкретні приписи, закріплені договором, що не відповідають загальним принципам права або дійсним нормам позитивного права, іншим соціальним нормам, являють собою перетворену форму, не здатну забезпечити перехід об'єктивного права з можливості в дійсність.
9.  Дією суб'єктів дійсного конкретного права забезпечується втілення об'єктивного права в дійсність, воно стає моментом, частиною політико- правової практики. Однак далеко не кожен зобов'язаний учасник правовідносин прагне належним чином виконувати свої обов'язки, у зв'язку з чим є нагальна потреба в державному примусі, здійснюваному за нормами публічного права.
Фактичні правовідносини, безперечно, свідчать про те, наскільки суб'єк тив ні уявлення про об'єктивне право, культивовані у правовій свідомості суспільства, держави та індивідів, відповідають дійсному змісту економічних відносин і що потрібно робити, щоб забезпечити гармонію між правовою формою і змістом цих відносин. І в цьому найбільш важливе соціально-економічне значення фактичних правовідносин як форми, що завершує процес втілення об'єктивного права в дійсність і забезпечує реалізацію цієї функції успішно або менш успішно, а часом і зовсім з негативними результатами. Право, як і будь-яка суб'єктивна діяльність, заснована на об'єктивних результатах, здатне призводити до помилкових результатів, і з урахуванням цієї обставини процес переходу об'єктивного права в дійсність здійснюється в багатостадійній формі, здатній нейтралізувати суб'єктивізм як законодавця, так і індивіда.
З урахуванням викладеного, право являє собою заснований на принципах рівності, свободи волі, взаємозалежності й еквівалентності загальний соціальний зв'язок індивідів та інших осіб, в який вони вступають з метою задоволення своїх матеріальних і духовних потреб. Неухильне дотримання всіма або більшістю членів суспільства принципів і норм об'єктивного права забезпечує прогресивний розвиток економічної, політичної, соціальної та інших сфер сучасного суспільства і суспільства в цілому.
10. Багатостадійний процес переходу об'єктивного права в дійсність свідчить про те, що трактування права, що містяться в інших правових теоріях, являють собою лише окремий випадок викладеного вище розуміння права, результат абсолютизування тієї чи іншої сторони дійсного і реально сущого права. Тому матеріалістична теорія права не заперечує досягнень інших теорій у пізнанні права, спирається на них, але ставить їх у належний зв'язок, позбавляючи відомої однобічності, неповноти та неточності.
Так, матеріалістична доктрина сприймає основне положення теорії природного права про наявність права, що лежить поза законом, і, розвиваючи це положення, показує, що в цій якості виступає юридична форма економічних відносин.
Матеріалістична теорія права солідаризується з позитивістською доктриною в розумінні позитивного права як дієвого способу забезпечення єдиного правопорядку в суспільстві, але не обмежується цим, а йде далі. По-перше, матеріалістична доктрина називає критерії (об'єктивне право), за допомогою яких можна відрізнити дійсне позитивне право від законодавчого свавілля, і, по-друге, позбавляє позитивне право претензій на роль регулятора суспільних відносин.
Матеріалістичне праворозуміння повністю підтримує вихідне положення психологічної теорії права про здатність індивідуального, інтуїтивного права виступати дієвим фактором реалізації права в конкретних правовідносинах. Однак ця необхідна форма переходу об'єктивного права з можливості в дійсність у матеріалістичній теорії права уточнюється, конкретизується і ставиться в належний зв'язок з позитивним і конкретним правом. Матеріалістична доктрина не заперечує і положень соціологічної теорії права про правовідносини як дійсну форму права, але на відміну від неї розглядає правовідносини як підсумковий результат переходу об'єктивного права в дійсність, підготовлений його попередніми стадіями у формі позитивного, індивідуального і конкретного права. Самі по собі правовідносини претендувати на роль єдиного права не можуть.
Таким чином, матеріалістична теорія права, послідовно запозичуючи прогресивні положення інших правових теорій і ставлячи ці положення в належний системний зв'язок, реалізує інтегративний підхід на дійсно науковій основі, що відповідає логіці переходу об'єктивного права з можливості в дійсність.
11. Логічною формою теоретичного пізнання процесу переходу об'єктивного права як можливості в дійсність у систему конкретних правовідносин у матеріалістичній теорії права є сходження від абстрактного до конкретного, яке вперше було застосовано Г. Гегелем у праці "Філософія права". Разом із тим цей метод, застосований з позицій об'єктивного ідеалізму, не сприяв розкриттю діалектики об'єктивного і дійсного права. Діалектика права виявилася поставленою з ніг на голову. Якщо позитивне право є за Г. Гегелем найбільш високою, кінцевою формою ідеї права, то насправді, в реальному житті формування позитивного права виступає лише першою і початковою стадією втілення об'єктивного права в дійсність. Найбільші складнощі у суспільства і держави починаються на стадії втілення норм позитивного права, яка потребує погодження загальної, державної волі з волею індивідів і втілення загальної волі у всіх або більшості конкретних правовідносин.
Спроби радянських правознавців здійснити сходження від абстрактного до конкретного в межах позитивістської доктрини також не дали плідних результатів. Тому завдання розкриття закономірностей розвитку і функціонування права в матеріалістичній теорії права постає одночасно і як завдання розробки логічної форми, здатної привести до пізнання дійсної природи права і тим самим позбавити актуальності саркастичне зауваження двохсотлітньої давності І. Канта про те, що юристи досі шукають своє право.ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1.  Лазарев В. В. Интегративный подход к правопониманию // Теория государства и права. - М., 2008.
2.  Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. - Т. 46. - Ч. 1. - С. 187-193.
REFERENCES
1.  Lazarev V. V. Integrativnyy podkhod k pravoponimaniyu [Integrated Approach to Understanding the Law], Teoriyagosudarstva iprava, Moscow, 2008.
2.  Marks K. i Engels F. Sochineniya [Works], vol. 46, Part 1, pp. 187-193.
Сирих В. М. Методологія інтегративного праворозуміння
Анотація. Найбільш плідну методологію інтегративного праворозуміння містить матеріалістична теорія права. В основі методології лежить уявлення про об'єктивне право як правову форму економічних відносин. У процесі переходу з можливості в дійсність об'єктивне право приймає послідовно форму позитивного права, індивідуального права і конкретного права. Обґрунтування і розкриття зв'язку між названими формами права дозволяє подолати однобічність і неповноту позитивістської, психологічної та соціологічної теорій права.
Ключові слова: матеріалістична теорія права, об'єктивне право, позитивне право, конкретне право, фактичні правовідносини.
Сырых В. М. Методология интегративного правопонимания
Аннотация. Наиболее плодотворную методологию интегративного правопонимания содержит материалистическая теория права. В основе методологии лежит представление об объективном праве как правовой форме экономических отношений. В процессе перехода из возможности в действительность объективное право принимает последовательно форму позитивного права, индивидуального права и конкретного права. Обоснование и раскрытие связи между названными формами права позволяет преодолеть односторонность и неполноту позитивистской, психологической и социологической теорий права.
Ключевые слова: материалистическая теория права, объективное право, позитивное право, конкретное право, фактические правоотношения.
Syrykh V. Methodology for Integrative Understanding of Law
Annotation. The materialist theory of law contains the most fruitful methodology for integrative understanding of law. The methodology is the representation of the objective law as a legal form of economic relations. During the transition from possibility to reality the objective right takes the form of consistently positive law, individual rights and specific rights. Rationale behind the disclosure and communication between these forms of law allows us to overcome the one-sidedness and incompleteness of the positivist, psychological and sociological theories of law.
Key words: materialist theory of law, objective law, positive law, specific right, actual legal relations.