1.  У випадках коли людина знаходиться під загрозою вогнепальної зброї, то за звичними стандартами поведінки вона не стане ризикувати життям за 2,5 тис. грн. (які начебто забрав нападник) і наражатись на його постріл. Кваліфікація ст. 187 ч. 1 КК вимагає, щоб потерпілий реально усвідомлював загрозу для свого життя і здоров'я при нападі. Однак, за словами потерпілої, вона відштовхувала нападника та зірвала з нього шапочку і вела з ним таку боротьбу, що на її руках залишилися сліди крові злочинця. В судовому засіданні Саломаха спочатку ствердила, що вибила з рук нападника пістолет, а потім заперечила цей факт. Вона так і не підтвердила, що саме уламок дитячого пістолета був у руках нападника. Отже, на нападникові повинні були залишитись сліди боротьби, подряпини тощо. Як відомо того ж по суті вечора, а точніше в 0 год. 20 хв. Ц. був затриманий. Але на ньому не було жодних подряпин або інших слідів боротьби. Ця обставина вказує на те, що не Ц., а інша особа була нападником.

Обставини нападу, викладені в інтерпретації Саламахи потребують оцінки спеціаліста-психолога, оскільки її поведінка не характерна для випадків, коли особі погрожують пістолетом. Очевидно, що потерпіла Саламаха не бачила реальної загрози з боку нападника, усвідомлювала що у нього немає зброї або що пістолет був дитячий і не ніс для неї загрози. І якщо це так, то кваліфікація злочину є помилковою, бо застосування іграшкового пістолета у даних конкретних умовах не становило загрози життю Саламахи і вона це усвідомлювала.

Необхідно було, зокрема, встановити особливості психічної діяльності потерпілої Саламахи О. В. та такі їх прояви в поведінці, як активна протидія особі, яка націлила пістолет на жертву, здирання з нападника шапки, фізичний спротив, який привів до поранень нападника до крові. Слід визначити за допомогою експерта чи сприймала потерпіла погрозу пістолетом як реальну. Оскільки на підлозі знайдено затвор від іграшкового пістолета, то потрібно додатково допитати потерпілу чи дійсно вона відчувала загрозу від іграшкового пістолета як реальну та поставити питання експертам про те, чи сприймала Саламаха цей іграшковий пістолет за справжній. Вся її поведінка засвідчує, що вона не сприймала загрозу пістолетом як реальну.

У своїх поясненнях вона вказувала на те, що в руках нападника була річ, тільки схожа на пістолет. До того ж під час проведення впізнання, яке здійснено з грубим порушенням його порядку, вона не ідентифікувала Ц., як нападника. Вона тільки визнала, що Ц. схожий на нападника. У судовому засіданні Саламаха підтвердила, що Ц. схожий на нападника за зростом, але не підтвердила, що вона може ідентифікувати Ц. як нападника, що напав на неї в аптеці. Відсутність категоричного висновку що саме Ц. є нападником, не дає можливості поставити цей доказ в основу обвинувачення. До того ж описуючи нападника, вона заявила що той був худорлявої статури з чорним волоссям. Ц. не є особою худорлявої статури і його волосся не є чорним. Заявлені клопотання про призначення психологічної експертизи щодо потерпілої були відхилені.

Отже, обвинувачення ґрунтується на доказах, які одержанні з порушенням вимог закону. Водночас у справі є достатні докази, які вказують на те, що Ц. О. С. непричетний до злочину і такого не вчиняв. У першу чергу це стосується експертизи шапочки, яка була на злочинцеві та пояснень експерта. Цими доказами доведено непричетність Ц. до вчиненого злочину. Шапочка, яка була на голові злочинця містить біологічні сліди (піт) який не належить Ц. З цим доказом узгоджуються покази свідків, які підтверджують алібі Ц. Ці докази, які вказують на невинуватість Ц. іншими доказами не спростовані. Сліди рук Ц. на склі у аптеці могли бути нанесені і в інший день, коли Ц. заходив до аптеки для купівлі лікарств. Крім слідів рук Ц. є сліди і інших осіб не встановлених слідством. І причетність цих невстановлених осіб до злочину не спростована ні досудовим ні судовим слідством.

Ц. тривалий час знаходиться під вартою. Постановою апеляційного суду було розглянуто скаргу Ц. та визнано його затримання незаконним. Таким чином, ще на початку слідства стосовно Ц. було вчинено несправедливість, оскільки при вирішенні питання про застосування арешту, суд був введений в оману щодо затримання Ц. і розглядав справу після закінчення передбачених ст. 29 Конституції України строків та взяв під варту на підставі неточно встановлених обставин. Крім того, у Ц. є постійне місце проживання, він ніколи раніше не притягався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно. З урахуванням цих обставин є достатньо підстав для заміни запобіжного заходу на підписку про невиїзд. У зв'язку з наведеним прошу:

Запобіжний захід щодо Ц. О. С. замінити на підписку про невиїзд.

Провести судове слідство у справі для чого викликати в судове засідання експертів, які здійснювали експертизу шапочки, та допитати понятих, а також і свідків, які підтверджують алібі Цвіка.

Додаток: копія клопотання.

Захисник, адвокат Микола Павленко

ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Суд першої інстанції Дніпровський районний суд м. Києва Суддя Дніпровського районного суду м. Києва

Чаус М. О. (справа № 1-160/10) Адвоката

Павленка Миколи Петровича

м. Київ, вул. Набережно-Лугова № 9,

04071

тел. 8-067-310-33-03

захисника Ц. Олександра Сергійовича обвинуваченого за ст. 187 ч. 1 КК України

Апеляція на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06 .2010

Вироком від 07.06.2010 Ц. засуджено із застосуванням ст. 75 КК України. Вирок вважаємо несправедливим і незаконним і таким, що прикриває численні порушення вимог закону обвинувальною владою.

У судовому засіданні встановлено, що стосовно Ц. було порушено його право на захист. Зокрема це сталося під час проведення його затримання. Факт незаконного затримання підтверджується рішенням апеляційного суду міста Києва. Скарга на затримання була подана до суду в порядку ст. 106 КПК і 22 квітня 2010 року апеляційний суд м. Києва визнав затримання Ц. незаконним. В результаті незаконного затримання Ц. не було своєчасно роз'яснено його право на правову допомогу адвоката, він був позбавлений можливості з моменту затримання захищати себе, оскільки це його право було роз'яснено йому значно пізніше, тобто тільки через 13 год. Будучи повністю деморалізованим в результаті таких незаконних дій і не маючи достатніх правових знань для того щоб самостійно захищати себе, Ц., не читаючи підписував підготовлені слідчим протоколи і тільки в судовому засіданні виявив, що вони складені неправдиво. Ц. вперше зіткнувся з правоохоронними органами і внаслідок недостатнього життєвого досвіду він відмовився від адвоката, бо вважав себе невинуватим та безоглядно вірив всьому, що говорив йому слідчий. Усунути недоліки, які були пов'язані з незаконним затриманням Ц. і незабезпечення реалізації його права на захист суд міг, постановивши виправдальний вирок.

Але суд цього не зробив піддавшись впливу та тиску обвинувачення. Водночас суд, усвідомлюючи повну абсурдність, незаконність та несправедливість обвинувачення визнав, що виправлення Цвіка можливе без застосування позбавлення волі.

Порушення вимог закону проявилося в такому: