Л. був звинувачений у навмисному вбивстві з хуліганських спонукань. У процесі розслідування кримінальної справи відбулася широка інформаційна компанія в засобах масової інформації і сформована негативна громадська думка стосовно Л., що негативно вплинуло на суддів і народних засідателів, на думку захисту. Судом першої інстанції Л. визнано винним і засуджено до 15 років позбавлення волі. Апеляційний суд за скаргою Л. змінив вирок і засудив його до 14 років позбавлення волі.

Історія захисту. Вступаючи у справу про вбивство, адвокат змушений з'ясовувати, чи дійсно мав місце такий факт, чи є достатні докази того, що саме його підзахисний вчинив таке діяння. Визначаються мотиви таких дій і причиновий зв'язок між діями підзахисного та смертю потерпілого. При цьому адвокат не має брати на себе роль слідчого і неодмінно докопуватись до того, як все було. Вирішальною для адвоката є позиція підзахисного. З певних причин, тільки йому відомих, підзахисний може не розповідати всю правду про подію або обирати позицію повного невизнання вини, незважаючи на те, що в розпорядженні слідства є достатньо доказів, які підтверджують вину особи. У такому разі адвокат, не визнаючи вини особи, здійснює її захист, вишукуючи обставини, які пом'якшують його вину. Прикладом може бути справа Шухрата Гафарова, який свою вину не визнавав, але його адвокат Семен Арія не став покладатись на допомогу свого підзахисного, а віднайшов ті обставини, які вказували на наявність обставин необхідної оборони.

Разом з тим адвокат має пояснити підзахисному всі недоліки і переваги його позиції та допомогти обрати найбільш перспективну позицію при захисті. І, звичайно, в необхідних випадках адвокат має сам ініціювати проведення експертиз, допит свідків, витребування речових доказів і документів, які можуть свідчити на користь його підзахисного.

Обвинувачення, щоб заручитись на свою користь громадською думкою, нерідко роздає інтерв'ю з посиланням на матеріали справи, ініціює серії статей на цю тему, намагаючись перетворити обвинувачену людину в "монстра". У такий спосіб створюється негативна думка щодо обвинуваченого, що ускладнює захист. В таких випадках адвокат може і сам підготувати відповідні статті (якщо це йому дозволяє його талант), або навіть замовити такі статті у журналістів. Можна також заявляти позови до суду про спростування неправдивої інформації тощо.

Приклад. Прокурор заявив, особа 0. (називає прізвище) ведеться розслідування кримінальної справи і навіть вказує окремі деталі цього розслідування, начебто встановлені судом. В таких випадках захисник може звернутися до суду з адміністративним позовом про визнання таких дій незаконними на підставі ст. 296 ЦК України.

В описуваній справі захисник підготував до друку статтю під назвою "Вислухаймо і другу сторону", а також опублікував її скорочений текст у власному блогу та провів її обговорення у інтернеті.

У конкретній справі в результаті проведених за ініціативою захисника експертиз можна було одержати результати, які ставили під сумнів причиновий зв'язок між смертю потерпілого і нанесеним йому пораненням. Виявлено недоліки у наданні медичної допомоги, які могли призвести до смерті. За висновками спеціалістів, уведеш потерпілому уколи мали привести до зупинки серця. Однак у реальній справі така експертиза не була проведена.

Під час процесу захисник піддав критиці покази з чужих слів, якими обґрунтовувались обвинувачення, звернуто увагу на протиправність їх використання без допиту у судовому засіданні, знайдено та доведено до суду чинну практику Європейського суду щодо недопустимості таких доказів і обґрунтування ними вироку. Захисник піддав критичному аналізу покази основного свідка обвинувачення, який неодноразово змінював покази, зокрема, і через застосування до нього тортур, вказав на те, що це була обмова з метою пом'якшити свою подальшу долю при застосуванні до нього покарання. При цьому захисник провів технічні дослідження з участю спеціалістів та доводив, що з місця, де перебував цей свідок, неможливо було побачити ті деталі та події, які описував свідок. За правилами нового КПК можна було вимагати проведення слідчого експерименту (ст. 240 КПК), щоб відтворити обставини події. У випадку, якщо слідство відмовляє у цьому, таку бездіяльність можна оскаржувати до слідчого судді.

Захисник також критично оцінив особу померлого, з матеріалів про якого випливали психопатичні риси, вказував на потребу проведення ретроспективної психіатричної експертизи, а також на загрози, які несла ця людина, будучи озброєна двома пістолетами і ножом. Цими даними захисник обґрунтував правдивість показів підзахисного про те, що саме померлий на запитання "хто ти такий?" проявив агресію, витяг пістолет і вистрілив в Л. Пізніше, під час обеззброєння померлого О., він витяг ніж і наніс ним кілька ран Л. Зрештою, коли його відпустили, О. витяг ще револьвер і наставив його на Л. та Н. За таких умов ні Л., ні Н. як державні службовці не мали права залишати озброєного і небезпечного чоловіка. Побачивши, що вони неспроможні його затримати самостійно, Л. викликав наряд міліції. Однак і після прибуття міліції О.

здійснював опір, відстрілювався, у зв'язку з чим працівникам міліції довелося застосувати силу.

Виявлені захисником недоліки не переконали суд, і Л. був засуджений за вмисне вбивство з хуліганських мотивів. Можна нарікати, що захист був недостатньо ефективним і переконливим. Але чималу роль зіграв і обвинувальний ухил суддів, який був тим доважком на користь обвинувачення, що й вирішив судове рішення на користь обвинувачення.

У своїх поясненнях Л. стверджував, що він не тримав у руках рушниці, не стріляв з неї і не знає, звідки з'явилася рана у О. Натомість єгер, людина близька до засудженого, подав прокурору заяву про явку з повинною. У заяві останній заявив, що це він випадково вистрелив і можливо поранив О. Слідство не повірило такій заяві, не повірив їй і суд. Істину у цій справі важко вже встановити. Парадоксально звучить, але захисту значно легше було б здійснювати захист, якби Л. визнав, що після того, як він вибив пістолет з рук О., повернувся до машини та взяв в руки рушницю, оскільки О. видобув з кишень другий пістолет і націлював його поперемінно то на О., то на Н. У такому випадку версія захисту про знаходження Л. у стані необхідної оборони була б значно переконливішою.

Під час підготовки до розгляду справи у Вищому спеціалізованому суді України захисники залучили спеціаліста, який здійснив науково-практичний аналіз справи, наданий суду. Такий аналіз не є ні доказом, ні експертним висновком, але він може допомогти суддям краще розібратись у ситуації. Проблема ще й у тому, що суд не є стороннім споглядачем. Над ним тяжіє необхідність у встановлені строки розібратись у справі й ухвалити відповідне рішення. Суд при цьому намагається підтримати суди нижчого рівня, врахувати позицію прокуратури і за можливості не вступати з нею у конфлікт та віддати належну увагу позиції захисту.

В окремих, резонансних справах до цього додається необхідність оглядатись на громадську думку, а часом і висловлені або невисловлені побажання влади. Вирішуючи цей складний пасьянс, суд може не угледіти навіть елементарні речі. По одній із справ було засуджено до позбавлення волі P., який на момент вчинення злочину не досяг повноліття і був неосудний за віком. Справа пройшла всі інстанції, і тільки у Верховному Суді України побачили очевидну помилку. Де ж було слідство, прокуратура, нарешті адвокат? І куди дивився суд першої та другої інстанції? В іншому випадку тільки перед судовими дебатами адвокат, який вступив у справу на стадії дебатів, побачив, що обвинувальний вирок у справі не затверджений прокурором.

Захисні дії у справі Л. за правилами КПК 2012 р. За правилами КПК 1960 р. захист не зміг реалізувати деякі захисні ресурси, які було доцільно здійснити у справі. На початку досудового слідства адвокат не був допущений до участі у справі, незважаючи на тяжкість обвинувачення. Досудовим слідством і судом не враховано, що згідно з п. 53 рішення Європейського суду з прав людини "Шабельник проти України" №16404/03 від 19.02.2009 (Shabelnik v. Ukraine), право на захист в принципі буде невідворотно порушено, якщо викривальні покази, отримані під час поліцейського допиту без доступу до адвоката, використовуються для визнання його винним (Salduz v. Turkey ^С) №36391/02, п. 55, 27 листопада 2008 року). У справі про вмисне вбивство участь адвоката є обов'язковою.

Захист вказав на постанову слідчого, яка є у справі, про відмову в допуску адвоката. Незважаючи на це документальне підтвердження порушення права на захист, Вищий спеціалізований суд ствердив, що адвокат був допущений до участі у справі при першій вимозі Л.

Експертизи у справі були проведені неякісно. Ось експертиза № 272, надані дві гільзи від патрона "ТТ", патрон від "ТТ", гільзи від автомата, два патрони від "ТТ", і висновок, - "вирішити, чи належать сліди рук О., немає можливості, так як на дослідження не представлена дактилокарта О.". Експертиза № 269: "Чи є на пістолеті

"ТТ" сліди пальців О.?", висновок - "Вирішити, чи це сліди О., неможливо, так як на дослідження не надана його дактилокарта". Експертиза № 225 від 14.10.2009: "Відповісти на запитання неможливо, оскільки на дослідження не представлені дві гільзи по яким слідчий ставить питання".

Захист має настояти або самостійно укласти угоду про призначення відповідних експертиз з наданням дактилограми, гільз та куль.

У потерпілого знайдено записи, які засвідчують про неадекватність його поведінки, деформацію психічного стану, що вказувало на потребу проведення ретроспективної психіатричної експертизи. Так, у своїх записках, які знаходяться в т. 2 а. с. 250, Олійник В. А. називає себе "офіцером сил неба", "князем" та вказує про те, що він розробив бойову операцію проти рабів, які зайняли його землю, зазначає про ТТ пістолети ("то есть 10-я находится на твоих землях. Приказ неба от остроте и об ТТ пистолетах / речь о боях", під чим Олійник В. А. ще й підписався), а також роблячи розрахунки 2009 року як року початку операції, залежно від кількості одного, двох, трьох пістолетів виходячи з їх калібру, зазначає про 3 пістолета: "но если у тебя будет 3 пистолета Макарова 9 калибра, то это будет вычисляться так 3/10, то есть где цифра 3, это третьи. Планетным ибо выстрелил ты в да не в это значит ее земли и твои 10 долин должны быть защищены и такими видами оружия". Ця записка може бути предметом для аналізу психіатричної експертизи, бо вказує на певні відхилення у психіці Олійника.

За правилами КПК 2012 р. (ст. 50 КПК) адвокат подає слідчому договір, ордер і свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і вважається таким, що допущений до участі у справі.

Пред'явивши ці документи у СІЗО, адвокат без спеціального на те дозволу слідчого, прокурора мав би можливість зустрітися з обвинуваченим Л. та виробити правову позицію захисту і вжити заходів, до припинення вакханалії обвинувачень і інсинуацій, розвернутих у пресі. Переважно такі повідомлення ґрунтувались на інтерв'ю органів слідства та наданої ними інформації.

Використавши положення ст. 296 ЦК України, можна було звернутися до судів про визнання таких дій незаконними. Можна було також пред'явити до телеканалів позови про спростування інформації, а також надання можливості виступити з спростуванням повідомлень. Такі ж позови можна було пред'явити й інтернет виданням. У всякому разі, це дало б можливість для громадськості вислухати й іншу думку.