Мета. Для вербування, переміщення, переховування, передачі та одержання лю­дини обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета злочину, а саме експлуатація потерпілої особи. При цьому, як випливає зі змісту підп. Ь ст. 3 Протоколу про попе­редження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочин­ності, згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, якщо стосовно неї було використано один із таких заходів впливу: погроза за­стосування сили або її застосування, а також інші форми примусу; викрадення; шах­райство; обман; зловживання владою або уразливістю положення; підкуп у вигляді платежів або вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 149 КК під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, при­мусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення до­слідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, приму­сову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо. Важливим є те, що закон не вимагає, щоб мета експлуатації людини була до­сягнута. Для наявності складу злочину досить, якщо особа діяла заради її досягнення.

Фактична реалізація мети експлуатації людини в деяких випадках вимагає додат­кової кваліфікації (зокрема, за ст. 150 КК).

1.  Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Зокрема, суб’єктом злочину є як особа, що передає потерпілого, так і особа, котра внаслідок здійснення із першою особою незаконної угоди одержує його. Ці особи в такому разі виступають співвиконавцями злочину.
2.  У частині 2 ст. 149 КК зазначені обставини, що посилюють кримінальну відповідальність за вчинення цього злочину: здійснення злочину щодо неповноліт­нього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з по­грозою застосування такого насильства.

Вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 149 КК, щодо неповнолітнього має місце тоді, коли вони вчинюються щодо осіб у віці від 14 до 18 років.

Вчинення дій щодо кількох осіб означає, що вони були вчинені стосовно двох або більше людей і такі дії являли собою єдиний злочин.

Поняття повторності злочинів та вчинення злочину за попередньою змовою гру­пою осіб містять відповідно до ст. 32 та ч. 2 ст. 28 КК (див. коментар цих статей).

Вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища. Це випадки вчинення злочину спеціальним суб’єктом - службовою особою, яка скоює злочин, використовуючи надані їй у зв’язку зі службовим становищем права чи повно­важення, у тому числі шляхом явного виходу за межі таких прав і повноважень. Якщо торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини вчинюється працівником правоохоронного органу з використанням службового становища, то вони кваліфіку­ються за сукупністю ч. 2 або ч. 3 ст. 149 та за ч. 3 ст. 364 КК.

Вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій за­лежності. Матеріальна залежність - це випадки, коли потерпілий перебуває на утри­манні винного або проживає на його житловій площі тощо. Інша залежність - це по­няття охоплює випадки як службової, так і іншої залежності (наприклад, залежність наркомана від особи, що надає їй наркотики).

Під насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров ’я потерпілого чи його близьких, або погрозою застосування такого насильства, слід розуміти:

а) фізичне насильство - обмеження волі (зв’ язування, зачинення в певному при­міщенні та ін.), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездат­ності;

б) психічне насильство - реальна погроза застосування зазначеного фізичного насильства.

1. Частина 3 ст. 149 КК містить вказівку на вчинення дій за особливо обтяжу­ючих кримінальну відповідальність обставин: здійснення дій, передбачених час­тиною першою або другою цієї статті: щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або були поєднані з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Під малолітнім розуміється особа, якій на час вчинення щодо неї зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 149 КК дій не виповнилося 14 років.

Вчинення злочину організованою групою - див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК.

Насильство, небезпечне для життя або здоров ’я потерпілого чи його близьких, або погроза застосування такого насильства може полягати у застосуванні винним при вчиненні злочину, передбаченого ст. 149 КК, фізичного або психічного насильства.

Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, охоплюються: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження; замах на вбивство; вбивство. При цьому замах на вбивство і умисне вбивство, впливаючи на вчинене як обставини, що обтяжують відповідальність, виходить за межі складу зло­чину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК, і потребують додаткової кваліфікації згідно з ч. 2 або ч. 3 ст. 15 та ч. 1 або ч. 2 ст. 115 КК чи лише за відповідною частиною ст. 115 КК.

До фізичного насильства, що є особливо обтяжуючою кримінальну відповідаль­ність обставиною цього злочину, також належить насильство, яке реально не спричи­нило шкоди життю, але було небезпечним для життя в момент його заподіяння, тобто в момент його застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого (на­приклад, скидання з висоти чи транспорту, що рухається; здавлення шиї; застосуван­ня електроструму тощо).

Психічне насильство при вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК, вира­жається в погрозі заподіяти зазначене фізичне насильство, у тому числі і в погрозі вбивством. При цьому погроза повинна мати реальний характер і сприйматися по­терпілим як така, що дійсно може бути реалізована.

Тяжкими наслідками вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК, можуть бути спричинення смерті потерпілому через необережність (наприклад, внаслідок нане­сення тяжких тілесних ушкоджень), його самогубство, тяжка хвороба, у тому числі психічна, залишення потерпілого після використання в небезпечному для життя ста­ні тощо. До тяжких наслідків, які є обставиною, що обтяжує відповідальність, можна віднести лише ті, щодо яких винний, який вчинив передбачені в ч. 1 або ч. 2 ст. 149 КК дії, мав умисну або необережну форму вини.

1. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини можуть супроводжу­ватися вчиненням або мати своїм наслідком вчинення інших злочинів, що виходить за межі складу злочину, передбаченого ст. 149 КК. У таких випадках дії особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (зокрема, за статтями 142, 143, 144, 146, ч. 2 ст. 173 КК та ін.).