1.  Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи -

карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі

на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.  Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

атричної допомоги (див. ст. 1 зазначеного Закону). Вид нагляду в психіатричному закладі за хворим не має значення для визначення цієї ознаки складу злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту поміщення потерпілого в психіатричний заклад на стаціонарне обстеження або лікування.

1.  Суб’єктивна сторона злочину. Вина - прямий умисел, за якого винний усві­домлює, що поміщує в психіатричний заклад завідомо психічно здорову людину і бажає цього. Мотиви та мета цього злочину не є обов’язковими ознаками складу злочину, вони можуть бути різними (прагнення отримати матеріальну вигоду, заволо­діти житлом потерпілого, бажання позбутися людини тощо) і на кваліфікацію зло­чину не впливають. Вони можуть ураховуватися при призначенні покарання.
2.  Суб’єкт злочину спеціальний - лікар-психіатр, який одноосібно чи у складі комісії лікарів-психіатрів приймає рішення про поміщення особи у психіатричний заклад. Якщо таким суб’єктом є службова особа (головний психіатр, завідувач відді­лення тощо), вчинене утворює сукупність злочинів і кваліфікується за ст. 151 і ст. 365 КК (перевищення влади або службових повноважень) чи ст. 365[7] (переви­щення повноважень...).
3.  У частині 2 ст. 151 КК вказана обставина, що обтяжує кримінальну відпо­відальність, - спричинення тяжких наслідків. Такими наслідками можуть бути ви­знані смерть потерпілого, його самогубство, тяжка хвороба тощо. Ставлення винної особи до тяжких наслідків може бути як умисним, так і необережним. Залежно від виду тяжких наслідків та ставлення винного до них скоєне може бути кваліфіковано і за сукупністю злочинів: ч. 2 ст. 151 і відповідно частини 1 або 2 ст. 115, частини 1 або 2 ст. 119, ч. 3 ст. 120, частини 1 або 2 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КК тощо.