1.  Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шан­тажу чи уразливого стану особи, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1.  Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітньо­го або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насиль­ством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з кон­фіскацією майна або без такої.

1.  Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпеч­ним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою засто­сування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. 1. Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі фор­ми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову ва­гітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

1.  У статтях 149 та 303 цього Кодексу під уразливим станом особи слід розу­міти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми об­ставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.
2.  Відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати не­залежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу чи ураз­ливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпі­лий був у матеріальній чи іншій залежності.

(Стаття 149 у редакції Закону України № 3316-ІУ від 12 січня 2006р.)

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини - злочин досить небез­печний для суспільства, особливо коли злочинні дії вчиняються стосовно молодих жінок і дівчат, які вербуються для роботи за кордоном і там використовуються зло­чинцями для сексуальної експлуатації або в інших протиправних інтересах.

Міжнародна спільнота приділяє багато уваги заходам, необхідним для боротьби з торгівлею людьми, до яких активно долучається Україна. Так, 21 вересня 2010 р. ВРУ ратифікувала Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми (ОВУ. - 2011. - № 16. - Ст. 706). Достатньо розгалуженим є й національне законодав­ство, спрямоване на боротьбу із цим суспільно небезпечним явищем. Зокрема, орга­нізаційно-правові засади та основні напрями державної політики протидії торгівлі людьми, визначені Законом України «Про протидію торгівлі людьми» від 20 вересня 2011 р. № 3739-УІ (ВВРУ. - 2012. - № 19-20. - Ст. 173).

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю людини. Потерпілим від злочину може бути будь-яка особа чоловічої або жіночої статі. Якщо потерпілим є неповнолітній (у віці від 14 до 18 років) або малолітній (у віці до 14 років), то дії суб’єкта злочину слід кваліфікувати відповідно за ч. 2 або

ч.  3 ст. 149 КК.

1.  Об’єктивна сторона. Діяння може здійснюватися у таких формах: торгівля людьми; здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина; вербування лю­дини; переміщення людини; переховування людини; передача людини; одержання людини.

Склад злочину - формальний. Встановлення однієї із зазначених форм діяння до­статньо для констатації його об’єктивної сторони. Крім того, для вербування, пере­міщення, переховування, передачі та одержання людини обов’язковим є також спосіб вчинення діяння, а саме: використання суб’єктом обману, шантажу чи уразливого стану потерпілої особи.

1.  Торгівля людьми - це незаконна безповоротна передача особою (продавцем) хоча б однієї людини та відповідне її одержання іншою особою (покупцем) за грошо­ву винагороду або шляхом обміну на коштовності, дорогоцінні метали, певне майно без участі грошового еквівалента. Діяння у цій формі треба вважати закінченим з мо­менту одержання покупцем людини або з моменту встановлення щодо потерпілого фактичного володіння з боку особи, якій він був переданий.
2.  Під здійсненням іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, слід розуміти інші, крім торгівлі людьми, випадки передачі людини однією особою та її одержання іншою особою на підставі незаконної угоди (наприклад, шляхом передання під за­ставу, у найм, в рахунок боргу, здійснення певних послуг матеріального чи нематері­ального характеру чи взагалі без будь-якої оплати). Така передача може бути як без­поворотною, так і на певний строк. Як і при торгівлі людьми, діяння у цій формі буде закінченим з моменту одержання людини іншою особою або з моменту встановлення над потерпілим фактичного володіння особою, якій він був переданий.
3.  Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є люди­на, можуть бути вчинені як із переміщенням потерпілого через державний кордон України, так і без такого переміщення. Якщо зазначені діяння супроводжуються не­законним переправленням осіб через державний кордон України, вони додатково кваліфікуються ще й за ст. 332 КК.
4.  Вербування людини - це дії, пов’ язані із схилянням особи працювати чи нада­вати послуги на певних умовах, як правило, за матеріальну винагороду. До таких дій слід віднести психічний вплив на людину у формі запрошення, умовляння чи пере­конання для подальшого її набору, а також сам набір потерпілого працювати чи нада­вати послуги за наймом. У конкретній ситуації це може виявлятися у запрошенні майбутніх жертв працювати танцівницями, офіціантками, покоївками, різноробами тощо. Діяння у цій формі слід визнавати закінченим з моменту вербування, тобто з моменту вчинення дій, пов’язаних із набором потерпілої особи працювати чи нада­вати послуги на певних умовах.
5.  Переміщення людини - це вчинення суб’єктом злочину будь-яких дій із пере­міщення у просторі потерпілої особи з одного місця в інше. Як правило, переміщення людини полягає у її перевезенні, тобто коли потерпіла особа переміщується суб’єктом злочину з використанням транспортних засобів (наприклад, винний перевозить на автомобілі потерпілого від «продавця» до «покупця»). Однак можливе переміщення людини і шляхом її пішого супроводу. Діяння у цій формі є закінченим з моменту переміщення людини суб’єктом злочину з одного місця в інше.
6.  Переховування людини - це вчинення суб’єктом злочину будь-яких дій, спрямо­ваних на те, щоб унеможливити або утруднити встановлення того, де на даний час перебуває потерпіла особа. Зокрема, такі дії можуть виражатися у триманні людини в певних приміщеннях, тайниках, інших місцях, які унеможливлюють або утруднюють встановлення її дійсного місцезнаходження. Діяння у цій формі є закінченим з момен­ту переховування людини суб’єктом злочину.
7.  Під передачею людини слід розуміти вчинення однією особою певних дій, пов’язаних із наданням потерпілого іншій особі (одержувачу). Це дії, які вчинюються насамперед особою, яка виступає посередником між сторонами незаконної угоди щодо людини (між продавцем та покупцем). Закінченим діяння у цьому випадку слід визна­ти з моменту здійснення винним самої передачі людини.
8.  Одержання людини. Під одержанням людини слід розуміти заволодіння лю­диною чи її тримання особою, якій людина була передана. Одержання людини завжди тісно пов’ язане з її передачею та є безпосереднім наслідком останньої. Діяння у цій формі слід вважати закінченим з моменту встановлення фактичного контролю з боку одержувача над поведінкою людини, яка була йому передана.
9.  Вчинення вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини можливі лише шляхом використання суб’єктом злочину таких способів як: 1) обман; 2) шантаж; 3) використання уразливого стану потерпілої особи.

Під обманом слід розуміти повідомлення неправдивих відомостей (так званий активний обман) або замовчування певних відомостей, які повинні бути повідомлені винним (так званий пасивний обман), у результаті чого потерпілий уводиться в оману.

Шантаж - це психічне насильство, яке полягає в погрозі розголошення відомос­тей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці.

Використання уразливого стану потерпілої особи. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 149 КК уразливий стан - це зумовлений фізичними чи психічними властивос­тями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

Для наявності в діях особи об’єктивної сторони злочину достатньо встановити використання нею при вчиненні вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини хоча б одного із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 149 КК спо­собів. Винятки із цього становлять випадки, коли потерпілим є особа малолітня (у віці до 14 років) чи неповнолітня (у віці від 14 до 18 років), про що зазначено у п. 3 при­мітки до ст. 149 КК, згідно з якою відповідальність за вербування, переміщення, пере­ховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шан­тажу чи уразливого стану зазначених осіб або ж за відсутності таких способів.

1.  Суб’єктивна сторона злочину. Вина - прямий умисел.

Мотиви. Торгівля людьми здійснюється із корисливих мотивів. Ця ознака суб’єктивної сторони для особи, яка продає людину, є обов’ язковою. При здійсненні іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само при вербуванні, перемі­щенні, переховуванні, передачі або одержанні людини мотиви можуть бути різними.
 

Тому для цих дій мотив є факультативною ознакою. Його встановлення має значення для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння.