1. Під час прийняття постанови суд вирішує:

1. чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимо  ги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2. чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до  суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та до  кази на їх підтвердження;
3. яку правову норму належить застосувати до цих право  відносин;
4. чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити  в їх задоволенні;
5. як розподілити між сторонами судові витрати;
6. чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7. чи є підстави для скасування заходів забезпечення адмі  ністративного позову.

1. Коментована стаття передбачає низку запитань, на які суд зобов'язаний дати відповідь приймаючи постанову. До них, зокрема, належать: а) питання щодо вирішення спору адміністративним судом по суті в частині аналізу доказів (п.п. 1, 2); б) пи-

327

тання застосування конкретної правової норми для вирішення спору (п.З); в) питання відносно повноти задоволення позовних вимог та розподілення судових витрат відносно до цього (п.п. 4, 5); г) питання стосовно моменту вступу у законну силу постанови та щодо скасування заходів забезпечення адміністративного позову (п.п. 6, 7).

Суд, приймаючи постанову, повинен чітко уяснити для себе вищевказані питання та відобразити їх у тексті судового рішення лаконічно та зрозуміло, щоб постанова відповідала основним вимогам: законності та обґрунтованості (див. коментар до ст. 159 КАС України). До того ж правильність та повнота викладення питань, передбачуваних статтею, що коментується, зводить нанівець складність у розумінні судового рішення та його виконання, та не створює підстав для здійснення процедур, передбачуваних ст. 170 КАС України.