Якщо службове зловживання вчиняється працівником правоохоронного органу, який є військовослужбовцем (наприклад, представником СБУ, Управління державної охорони України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Державної прикордонної служби України), відповідальність настає за спеціальною нормою - відповідною частиною ст. 423 КК. При вирішенні цього питання слід також ураховувати і РКСУ від 18 квітня 2012 р. N° 10-рп/2012 (справа № 1-13/2012), згідно з яким передбачена в ч. 3 ст. 364 КК така кваліфікуюча ознака складу зло­чину, як вчинення службового зловживання працівником правоохоронного органу,
 

не поширюється на працівників органів державної виконавчої служби (ВКСУ. - 2012. - № 3. - С. 47-51).

             Службове зловживання, яке вчинюється з корисливих мотивів і спричиняє майно­ві збитки (ст. 364 КК), за характером наслідків, способом їх заподіяння та за формою вини слід відрізняти від заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим станови­щем (ч. 2 ст. 191 КК). За статтею 364 КК матеріальна шкода може полягати як у прямих (реальних) майнових збитках, так і в упущеній (втраченій) вигоді, тоді як за ч. 2 ст. 191 КК - лише у заподіянні реальної майнової шкоди. За частиною 2 ст. 191 КК винний неза­конно вилучає майно з наявних фондів та безоплатно обертає його на свою користь, ви­користовуючи для цього службове становище як спосіб такого заволодіння. За статтею 364 КК винний хоча й одержує майнову вигоду чи позбавляється матеріальних витрат, але за рахунок: а) незаконного використання майна; б) тимчасового його вилучення з наміром повернення чи оплати його вартості в майбутньому; в) приховування раніше заподіяних збитків (наприклад, використання службового транспорту в особистих цілях, тимчасове «запозичення» майна, заплутування обліку для приховування нестачі тощо). За частиною 2 ст. 191 КК злочин вчинюється лише шляхом активної поведінки, тоді як за ст. 364 КК - і шляхом бездіяльності. Психічне ставлення до наслідків злочину за ч. 2 ст. 191 КК - лише умисна форма вини, а за ст. 364 — як умисна, так і необережна.

             Суб’єкт злочину - спеціальний: лише представник влади, місцевого самовря­дування або інша службова особа публічного права. Вчинення таких дій службовою особою приватного права тягне за собою відповідальність за ст. 3641 КК (див. комен­тар до цієї статті).