Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -

карається штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

             Одержання хабара у значному розмірі -

карається штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

             Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

             Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з по­збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Хабарем у значному розмірі вважається такий, що у п’ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у велико­му розмірі - такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мі­німум доходів громадян, в особливо великому розмірі - такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

             Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого само­врядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині пер­шій статті 9 Закону України «Про державну службу», та особи, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до першої та другої категорій.

             Повторним у статті 368 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею, або зло­чинів, передбачених статтями 3683, 3684, 369 цього Кодексу.

             Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з по­грозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового стано­вища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і закон­них інтересів.

(Стаття 368 в редакції Закону України № 3207-УІ від 7 квітня 2011 р.)

             Предметом цього злочину є хабар, який є різновидом неправомірної вигоди і яким визнається незаконна винагорода майнового характеру, що являє собою:

а)   майно, у тому числі вилучене з вільного обігу (гроші, іноземна валюта, цінні папе­ри, інші матеріальні цінності); б) право на майно (документи, що дають право на отримання, володіння, користування та розпорядження майном чи право вимагати виконання майнових зобов’язань); в) будь-які дії майнового характеру, зокрема, пере­дача майнових вигод, відмова від них або від прав на майно, безоплатне надання по­слуг матеріального характеру, санаторних чи туристичних путівок, здійснення буді­вельних чи ремонтних робіт тощо (п. 4 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002р. № 5 // ВВСУ. - 2002. - № 3. - Вкладка. - С. 9-15; РВСУ. - 2001. - С. 116-117).

             Послуги, пільги та переваги, які не мають майнового характеру (похвальна характеристика, позитивна рецензія у засобах масової інформації, надання престиж­ної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Тому одержання служ­бовою особою таких послуг, пільг чи переваг може розглядатися як прагнення задо­вольнити інші особисті (некорисливі) інтереси при службовому зловживанні та за наявності до того підстав підлягає кваліфікації за відповідною частиною ст. 364 КК (п. 4 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.).
 

             Якщо як хабар службова особа одержує предмети, збут і придбання яких утво­рює самостійний склад злочину (наприклад, зброя, боєприпаси, наркотичні засоби тощо), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів (п. 7 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.).

             Оскільки предмет хабара має майновий характер і від його розміру залежить кваліфікація злочину, він повинен отримати грошову оцінку в національній валюті України. Це є необхідним і у випадках, коли як хабар було одерждане майно, яке з тих чи інших причин не купувалося (викрадене, подароване, знайдене тощо). При визна­ченні вартості предмета хабара слід виходити з мінімальних цін, за якими в даній місцевості на час вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послуги такого ж роду та якості (п. 13 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.).

             Виходячи з того, що мінімального розміру хабара закон не встановлює, при кваліфікації дій за ч. 1 ст. 368 КК слід виходити з конкретних обставин справи із ура­хуванням при цьому положень ч. 2 ст. 11 КК.

             Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, полягає в активній поведінці - діях, які являють собою: а) одержання (прийняття); б) у будь-якому ви­гляді незаконної винагороди майнового характеру; в) за виконання чи невиконання;

г)  в інтересах хабародавця або третьої особи; ґ) будь-яких дій; д) з використанням влади чи службового становища.

             Указівка закону на те, що одержання хабара може здійснюватися в будь-якому вигляді, означає, що для кваліфікацій вчиненого за ст. 368 КК не має значення, чи був одержаний хабар винним особисто (безпосередньо) або через посередників, чи отри­мувала його службова особа для себе особисто або для інших осіб. Не мають також значення і способи одержання хабара, які можуть бути досить різноманітними. Проте всі вони можуть бути зведені до двох основних форм: а) проста (відкрита) та б) за­вуальована (прихована). Проста полягає в одержанні хабара без усякого прикриття і передбачає безпосереднє вручення (надання) службовій особі предмета хабара або передачу його через посередників чи прийняття (передачу) хабара родичами та близь­кими винного. Хабар може бути спрямований на адресу службової особи і одержаний нею також шляхом використання для цього діяльності юридичних осіб (бандероль чи посилка поштою, переказ коштів через установи банку тощо) або через фізичних (третіх) осіб (родичів, знайомих, товаришів за службою), не обізнаних про те, що матеріальні цінності, які їм вручають і які вони передають, є предметом хабара. Сут­ність завуальованої форми одержання-давання хабара полягає у тому, що факт даван- ня-одержання хабара маскується під зовні законну угоду і має вигляд цілком право­мірної операції: різні виплати, премії, отримання зарплати, кредиту, погашення боргу, договір позики, купівлі-продажу, нееквівалентні обмін чи оплата послуг, консультацій, експертиз тощо (п. 8 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.).

             Для кваліфікації діяння за ст. 368 КК не має значення, як саме фактично було використаю предмет хабара (майно продане, загублене, гроші передані у погашення боргових зобов’язань, розтрачені, путівка не використана тощо). Тому склад цього злочину наявний не лише тоді, коли службова особа одержала хабар для себе осо­бисто, а й тоді, коли вона зробила це в інтересах близьких їй осіб, наприклад, родичів, знайомих тощо (п. 5 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.). Якщо винний одержує хабар без попередньої домовленості з іншою службовою особою, а після цього передає їй цей хабар або його частину, то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів - як одер­жання та давання хабара.

            Відповідальність за ст. 368 КК настає, якщо одержання хабара було зумовлене виконанням чи невиконанням будь-якої дії в інтересах хабародавця або третьої осо­би. З цих положень закону випливає, по-перше, що за хабар службова особа може як діяти активно, тобто вчинити дії, так і утриматися від їх вчинення - бездіяльність. По-друге, як дія, так і бездіяльність, які зумовлені хабаром, виконуються (не викону­ються) в інтересах або самого хабародавця, або третіх осіб. Під третіми особами в таких випадках розуміють будь-яких інших (крім хабародавця) фізичних чи юри­дичних осіб. Причому злочин, передбачений ст. 368 КК, має місце й тоді, коли умови незаконного одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально й не об­говорювалися, але службова особа усвідомлювала, що одержує хабар із метою задо­волення тих чи інших інтересів хабародавця або третіх осіб. Зокрема, одержання службовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування чи потурання, за вирішення на їх користь питань, що входять до компе­тенції службової особи, також слід кваліфікувати за ст. 368 КК (п. 2 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.).

            Інтереси хабародавця або третіх осіб можуть бути різними і мати як матері­альний (одержання майна, пільг з оподаткування), так і нематеріальний (підвищення за службою, одержання квартири) характер. Ці інтереси можуть бути також законни­ми (правомірними) і протиправними. Тому, якщо службова особа за хабар сприяє хабародавцю у вчиненні будь-якого злочину, її дії слід кваліфікувати як одержання хабара та співучасть у відповідному злочині (наприклад, в ухиленні від сплати по­датків, у протиправному заволодінні майном). Якщо дії службової особи, обумовлені хабаром, містять ознаки приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину, їх слід кваліфікувати додатково і за ст. 396 КК.