б)   усі учасники групи чи лише один із них повинен був виконати (не виконати) на користь хабародавця чи третіх осіб зумовлені хабаром дії; в) один, декілька або всі учасники групи безпосередньо приймали предмет хабара; г) чи усвідомлював хаба- родавець, що в одержанні хабара беруть участь декілька службових осіб;

             злочин визнається закінченим з моменту прийняття хабара (чи його частини) хоча б одним із учасників групи.

             Якщо службова особа одержала хабар без попередньої змови з іншою службо­вою особою, але після цього передала їй цей хабар або його частину, дії винного не можуть кваліфікуватися за ознакою вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб і утворюють сукупність злочинів - одержання і давання хабара.

             Розмір хабара, одержаного групою службових осіб, визначається загальною вартістю отриманих матеріальних цінностей чи послуг. Тому, якщо групою осіб одержано хабар, який у 5, 200 чи 500 разів перевищує н. м. д. г., то кожний з її учас­ників несе відповідальність за одержання хабара у значному, великому чи особливо великому розмірі, незалежно від розміру тієї частини (частки) хабара, яку він отримав особисто, але за умови, якщо загальний розмір хабара охоплювався його умислом (п. 16 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.).

             Одержання хабара повторно повинно відповідати ознакам повторності зло­чинів, закріпленим у ст. 32 КК (див. коментар до ст. 32 КК), і має місце у випадках, коли згідно з п. 3 примітки до ст. 368 КК службовою особою раніше було вчинено будь-який із злочинів, передбачених ст. 368 або статтями 3683, 3684 чи 369 КК.

             Ознакою повторності (ч. 3 ст. 368 КК) охоплюються як перший, так і всі на­ступні злочини, але в одних випадках до неї входять декілька злочинів, передбачених лише ст. 368 КК, а в інших - вона складається як з одержання хабара (ст. 368 КК), так й з інших злочинів, передбачених статтями 3683, 3684 чи 369 КК. Тому при ви­рішенні питання про кваліфікацію одержання хабара за ознакою повторності слід ураховувати таке:

             якщо до повторності входять лише тотожні злочини (зокрема, тільки повторне одержання хабара) і за вчинення попереднього з них (кількох попередніх) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки. Оскільки в цьому випадку вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до ч. 2 ст. 33 КК по­винні отримати окрему кваліфікацію (наприклад, одержання хабара без кваліфікуючих ознак і одержання хабара, вчинене повторно, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 і 3 ст. 368 КК) (п. 7 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. // ВВСУ. - 2010. - № 7. - С. 7-8);

             якщо злочини, що утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, два випадки одержання хабара групою осіб за поперед­ньою змовою або в особливо великому розмірі), їх кваліфікація здійснюється за од­нією частиною статті КК (у наведеному прикладі за частинами 3 чи 4 ст. 368 КК), а така кваліфікуюча ознака, як повторність, зазначається в процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи (п. 7 ППВСУ від 4 червня 2010 р.);

             якщо повторність складається з однорідних злочинів (наприклад, передбачених статтями 369 і 368 КК), вчинене містить ознаки і повторності, і сукупності злочинів і з урахуванням цього попередній злочин кваліфікується у наведеному прикладі за відповідною частиною ст. 369 КК, а знову вчинений - за ч. 3 ст. 368 КК із урахуванням ознаки повторності;

             якщо один із злочинів був закінченим, а інший незакінченим, або в одному з них винний брав участь як виконавець, а в іншому - як організатор, підбурювач чи пособ­ник, вчинене кваліфікується і за ознакою повторності, і за сукупністю, незалежно від того, які злочини становлять повторність - тотожні чи однорідні;

             якщо за раніше вчинений злочин особу було засуджено (наприклад, за ст. 3683 КК), але судимість не знята (не погашена), вчинене кваліфікується лише за ч. 3 ст. 368 як повторне одержання хабара;

             якщо за раніше вчинений злочин (злочини) особа була звільнена від криміналь­ної відповідальності або минули строки давності притягнення її до відповідальності, або судимість за попередній злочин знята чи погашена, кваліфікація вчиненого за ознакою повторності виключається (п. 15 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.).

             Одержання у декілька прийомів одного хабара за виконання (невиконання) дій, обумовлених хабаром, не утворює повторності за умови, якщо вчинене містить озна­ки продовжуваного злочину (див. коментар до ч. 2 ст. 32 КК), коли кожний окремий епізод злочинної діяльності охоплювався єдиним (загальним) наміром винного. Вод­ночас повторним має визнаватися одержання декількох хабарів від того ж самого хабародавця, якщо кожний випадок передачі (прийняття) хабара обумовлювався ви­конанням (невиконанням) відповідних дій у його або інтересах третіх осіб. Але не є повторним одночасне одержання хабара від декількох осіб за умови, якщо хабар передавався в спільних інтересах усіх хабародавців (наприклад, відсутня повторність у діянні представника військово-лікарської комісії, який одержує хабар одночасно від кількох родичів особи, які намагаються таким чином звільнити її від призову до армії). Проте повторним слід визнавати одночасне одержання хабара від декількох осіб, якщо такий хабар передавався за виконання (невиконання) на користь кожного окремого хабародавця, і винний усвідомлював цю обставину (наприклад, повторним має визна­ватись одночасне одержання хабара представником будівельної організації від кількох осіб із метою виділення кожному з них техніки для будівництва на їх ділянках).

             Одержання хабара, поєднане з його вимаганням (ч. 3 ст. 368 КК), визначається у п. 4 примітки до ст. 368 КК, зі змісту якої випливає, що ця кваліфікуюча ознака є у випадках, коли:

             ініціатором давання-одержання хабара є службова особа - хабароодержувач;

             пропозиція про бажання одержати хабар має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: а) або відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які пере­конують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача (СПВСУ 2010. - С. 435-438);

             дії, вчиненням (невчиненням) яких погрожує вимагатель: а) пов’язані з викорис­танням наданих йому владних чи службових повноважень; б) мають протиправний характер; в) спрямовані на заподіяння шкоди лише правам і законним інтересам ха- бародавця (СПВССУ. - С. 347-352).

             Вимагання хабара є не тільки кваліфікуючою ознакою одержання хабара, а й визнається підставою звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності (див. коментар до ч. 6 ст. 369 КК), тому вимога хабара з боку службової особи під умовою вчинення (невчинення) нею таких службових дій, які спрямовані на задо­волення протиправних (незаконних) інтересів хабародавця, не може розглядатися як вимагання хабара (ВВСУ. - 2003. - № 5. - С. 21; 2011. - № 5. - С. 11-13; СПВСУ (2008-2009). - С. 197-201) (СПВССУ. - С. 347-352). Наприклад, вимагання хабара є у тому випадку, коли інспектор ДАІ вимагає хабар, погрожуючи скласти протокол про порушення ПДР щодо водія, який цих правил насправді не порушував. Водночас склад вимагання хабара відсутній, якщо той же інспектор ДАІ пропонує за хабар знищити протокол, бо у противному випадку водій буде притягнутий до відпові­дальності за справді вчинене ним порушення (ВВСУ. - 2012. - № 12. - С. 22-24).

             При вимаганні хабара службова особа може реалізувати погрозу, яка вислов­лена на адресу хабародавця, і вчинити з використанням свого службового становища дії, які реально (фактично) заподіюють шкоду його правам і законним інтересам. Якщо такі дії містять ознаки самостійного складу злочину (наприклад, службового зловжи­вання, перевищення влади, незаконного затримання, притягнення завідомо невинно­го до кримінальної відповідальності), то вони підлягають додатковій кваліфікації за відповідними статтями КК.

             Одержання хабара, поєднане з вимаганням, визнається закінченим злочином не з моменту пред’явлення самої вимоги, підкріпленої погрозою, а з фактичного одержання винним хоча б частини хабара. Тому у випадках, коли вимагатель не отримує хабар із причин, що не залежали від його волі, дії останнього залежно від конкретних обставин справи слід кваліфікувати як готування до одержання хабара шляхом вимагання або як замах на вчинення цього злочину (п. 17 ППВСУ від 26 квітня 2002р.).

             Якщо при одержанні хабара у діях службової особи є відразу декілька квалі­фікуючих ознак, передбачених частинами 2, 3 і 4 ст. 368 КК, вчинене слід кваліфіку­вати лише за ч. 4 ст. 368 КК, а в обвинувальному акті та мотивувальній частині ви­року зазначати і описувати всі кваліфікуючі ознаки злочину.

             При одержанні хабара у співучасті така кваліфікуюча ознака цього злочину, як повторність, впливає на відповідальність лише тих співучасників, на боці яких вона є. Інші кваліфікуючі ознаки одержання хабара впливають на кваліфікацію дій будь- якого із співучасників за умови, якщо цей співучасник усвідомлював наявність цих ознак (див. коментар до ч. 3 ст. 29 КК).