Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

1.  Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

2.  Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

3.  Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

5.  Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну. Доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, договір не може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо).

Предмет договору — це майно (товар), яке продавець зобов´язується передати покупцю. Предметом договору можуть бути як індивідуально-визначені речі, так і визначені родовими ознаками. Це можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність (об´єкти природи або створені людиною матеріальні блага), як рухоме, так і нерухоме майно (за винятком випадків, передбачених законом), а також певні зобов´язальні права, пов´язані з можливістю реалізації зафіксованих у них повноважень на отримання майнових вигод (зафіксованих, зокрема, у цінних паперах).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути також і цінні папери. Вони визначені в Законі України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р. як грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, що випустила ці документи, та їх володільцями, і передбачають, як правило, виплату прибутку у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що витікають з цих документів, іншим особам.

Цінний папір — це документ, який засвідчує, з дотриманням встановленої форми і обов´язкових реквізитів, майнові та інші права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред´явленні.

За цим законом цінними паперами, які можуть випускатися і обертатися, визнаються акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов´язання держави, ощадні сертифікати, векселі та приватизаційні папери. В юридичній літературі називаються й інші документи, які мають ознаки цінних паперів, а саме: чеки, акредитиви, ощадні книжки, лотерейні білети, страхові поліси, накладні, коносаменти.

Не кожний цінний папір може бути предметом договору купівлі-продажу чи іншої угоди. Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» ощадні іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Чинне законодавство детально регламентує порядок відчужування та придбання акцій.

Стаття, що коментується, передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути не тільки товар, який є у продавця на момент укладання договору, але й також товар, який буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути також і майнові права. При цьому

до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

У статті, що коментується, зазначається, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги у тому випадку, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються правила про уступку вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Дане питання регулюється ст. 641 ЦК.

Відповідно до даної статті до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продаж або не випливає з їх суті.

У становленні та функціонуванні ринкової економіки значну роль відіграють товарні і фондові біржі, правове становище яких визначається відповідно законами України «Про товарну біржу» і «Про цінні папери та фондову біржу».

На біржі укладають різні угоди (біржові операції), у тому числі й купівлі-продажу. Хоча біржовим угодам притаманні всі юридичні ознаки цивільно-правових (позабіржових) угод, і водночас вони мають свої характерні особливості, тобто якщо вона відповідає сукупності таких умов: 1) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; 2) якщо її учасниками є члени біржі; 3) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не потребують нотаріального посвідчення і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Порядок та умови здійснення біржових операцій регламентуються Правилами біржової торгівлі, які розробляються відповідно до чинного законодавства і затверджують загальні збори членів товарної біржі або уповноважений ними орган.

Аукціон — це організаційно-правовий спосіб продажу товару в обумовлений час і в певному місці тому покупцеві, який на засадах змагальності запропонує найвищу ціну. Аукціони можуть проводитися на власний розсуд продавця (за встановленими правилами), на підставі актів законодавства (наприклад, щодо об´єктів приватизації), та у примусовому порядку (наприклад, за судовими рішеннями про продаж майна боржника).

У статті, що коментується, зазначено, що продаж майна можливий також на конкурсних умовах. Таку форму купівлі-продажу застосовують переважно щодо об´єктів приватизації державного майна, порядок здійснення її визначено Положенням про застосування способів приватизації майна державних підприємств.

Продаж об´єктів за конкурсом — це спосіб приватизації, за яким власником об´єкта стає покупець, який запропонував найвищі умови подальшої експлуатації його (некомерційний конкурс) або за рівних фіксованих умов — найвищу ціну (комерційний конкурс).

У відношенні продажу деяких речей закон встановлює особливі правила. Законодавчими актами України встановлений спеціальний порядок придбання права власності громадянами на окремі види майна, а також інші види майна, що не можуть знаходитися у власності громадян. Так, Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1991 р. (із змінами та доповненнями) було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об´єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України та Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, викладених відповідно у додатках № 1 і № 2.