1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

3. Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною,  якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

Відповідно до статті, що коментується, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна (товару) визнається таке знищення або

пошкодження, яке сталося не з вини учасників договору, а в силу випадкових причин і обставин (непереборної сили, простого випадку). Ризик такого випадкового знищення або пошкодження лежить на власникові, якщо інше не зазначено у договорі чи законі. У силу того, що за загальним правилом право власності переходить до набувача в момент передачі речі, то й ризик її випадкового пошкодження або знищення також переходить в момент передачі речі, якщо інше не обумовлено договором або законом. Іншими словами, якщо власником (продавцем) було передано предмет договору купівлі-продажу покупцеві, то власником у даному випадку стає покупець, який і повинен у подальшому нести збитки, пов´язані з випадковим пошкодженням або знищенням майна (за загальним правилом).

Право про перехід на набувача ризику випадкового знищення або пошкодження майна одночасно з переходом до нього права власності є диспозитивним, оскільки воно застосовується, якщо інше не встановлено законом або договором. Так, сторони договору купівлі-продажу можуть встановити, що ризик випадкового пошкодження або пошкодження майна перейде до покупця вже з моменту укладання договору купівлі-продажу, до передачі речі покупцеві, тобто до перенесення на останнього права власності. З іншого боку, за угодою сторін ризик випадкової загибелі відчужуваних речей може бути приурочений до моменту, наступного за переходом до набувача права власності. Так, за угодою сторін на відчужувача може бути покладений ризик випадкового пошкодження або знищення майна в процесі його руху, хоча право власності на зазначений товар перейшло до покупця вже з моменту здачі товару транспортній організації.

Стаття, що коментується, містить у собі положення, відповідно до якого ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення майна (товару), проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладання договору, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

Як вже зазначалося, сторони договору купівлі-продажу можуть домовитися про те, що випадок випадкового знищення або пошкодження предмета договору переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові. Але така умова договору на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладання договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця. Якщо рішенням суду зазначена умова договору купівлі-продажу буде визнана недійсною, продавець майна (товару) повинен компенсувати покупцю витрати, що пов´язані з пошкодженням або знищенням товару.