1. У разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором купівлі-продажу, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару.

2.  У разі заміни товару неналежної якості на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару.

3. У разі пред´явлення вимоги про відповідне зменшення ціни товару для розрахунку береться ціна товару на момент пред´явлення вимоги про зменшення ціни, а якщо вимогу покупця добровільно не задоволене продавцем, — на момент постановлення судом рішення про відповідне зменшення ціни товару.

4.  У разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволене продавцем, — на момент постановлення судом рішення.

5. Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної якості підвищилися ціни на цей товар, покупець Із цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця.

Зменшення ціни товару в зв´язку з виявленими недоліками (як один з засобів реалізації права споживача на товар належної якості) по своїй економічній суті є різновидом знижки за якість товару. Законодавством чітко не визначено, у яких саме випадках споживач може вимагати зменшення ціни і до якого рівня продажна ціна може бути знижена. У кожному конкретному випадку при виборі такого варіанта захисту прав споживача розмір знижки визначається індивідуально за домовленістю в залежності від утрати товаром своєї якості.

При здійсненні гарантійних замін товару на практиці часто зустрічаються ситуації, коли ціна товару аналогічної марки до моменту здійснення заміни змінилася. Незалежно від напрямку зміни ціни будь-який перерахунок у даному випадку не провадиться. Інша ситуація виникає при заміні товару з недоліками на такий же товар іншої моделі: перерахунок здійснюється за цінами, що діють на момент обміну.

Розірвання договору і відшкодування збитків споживачу розглядається як останній захід, хоча покупець може наполягати на ньому замість гарантійного ремонту, чи заміни зменшення ціни товару. У цьому випадку згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» гроші, сплачені за товар, повинні бути повернуті споживачу в день розірвання договору, а при неможливості — у строк, визначений за згодою сторін, але не пізніше сьомого дня після розірвання договору. Отже, так само як і при встановленні максимальної тривалості гарантійного ремонту, у вказаному Законі терміни встановлені в днях без вказівки, про які саме дні йде мова — календарні чи робочі. Цілком зрозуміло, що встановлення таких строків у робочих днях привабливіше для продавця чи виробника, а в календарних — для споживача. На нашу думку, більш правомірним є другий підхід, тобто строки повинні обчислюватися в календарних днях.

Якщо ціна товару на момент виникнення претензії споживача не змінилася, сума компенсації визначається за продажною ціною. Якщо ж за цей період ціни на товар мінялися — розрахунок суми компенсації залежить від напрямку зміни ціни. У випадку зниження ціни розрахунки зі споживачем повинні здійснюватися за цінами, що діяли на момент покупки, а при збільшенні ціни — за цінами, що діють на момент пред´явлення претензії. Таким чином, права споживача в даному питанні мають явний пріоритет у порівнянні з правами продавця (виробника).