1. Продавець зобов´язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

2. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

3.  Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, — в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв´язку з відсутністю у нього такої інформації.

Частина перша статті, що коментується, покладає на продавця обов´язок надати покупцю інформацію про товар, запропонований до продажу, і визначає вимоги до цієї інформації -вона повинна бути необхідною і достовірною. Під необхідною інформацією розуміється її повнота. Продавець повинен надати інформацію в такому обсязі, щоб у покупця склалося чітке представлення про властивості товару, правила користування ним, збереження і т.п., і він на основі цих відомостей міг вибрати необхідний йому товар. При розгляді спорів, пов´язаних з наданням недостатньо повної інформації про товар, суд повинен виходити з припущення про відсутність у покупця спеціальних пізнань про властивості і характеристики цього товару. Відповідно до ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» продавець, виготівник, виконавець зобов´язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації. Вірогідність інформації — це відповідність дійсності відомостей про товар. Інформація повинна надаватися покупцю при укладанні договору або, по його вимозі, до цього моменту. Вимоги до змісту інформації про товар і способах її надання визначаються законом, іншими правовими актами і звичайно встановленими в роздрібній торгівлі правилами. Згідно ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» інформація про товари (роботи, послуги) повинна містити: назву товару; зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товарів, а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об´єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров´я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування; позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов´язання виробника; правила та умови ефективного і безпечного використання товарів; термін придатності (служби) товарів, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адресу виробника (продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно товарів (робіт, послуг), які підлягають обов´язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про їх сертифікацію. Перелік продукції, що підлягає обов´язковій сертифікації в Україні затверджений наказом Держстандарту України № 95 від ЗО червня 1993 р.

Перелік відомостей, що повинні міститися на етикетках лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, встановлений постановою КМУ від 9 листопада 1996 р. «Про вдосконалення контролю якості та безпеки харчових продуктів».

Перелік маркувальних даних, що повинні міститися на етикетках примірників аудіовізуального твору та фонограми, встановлений «Правилами роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм», затв. постановою КМУ від 4 листопада 1997 р. Крім того, кожен примірник аудіовізуального твору та фонограми повинен бути маркований контрольною маркою у відповідності до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» від 23 березня 2000 р.

Зазначена інформація доводиться до споживача в технічній документації, прикладеної до товару, на етикетках, чи маркуванням іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів. Відомості про сертифікацію надаються у виді маркірування (у встановленому порядку) знаком відповідності і вказівкою в технічній документації відомостей про проведення сертифікації (номері сертифіката, органі, що його видав, і терміну дії). Крім того, «Положенням про штрихове кодування товарів», затв. наказом Міністерством економіки від 20 серпня 2002 р. встановлено, що алкогольні та тютюнові вироби, екземпляри аудіовізуальних творів та фонограм, лікарські засоби підлягають обов´язковому маркуванню штриховими кодами ЕА № -UСС.

Правові наслідки ненадання покупцю необхідної і достовірної інформації розрізняються в залежності від того, укладений договір роздрібної купівлі-продажу, чи ні. Якщо продавець не надає інформацію до укладення договору, він зобов´язаний відшкодувати покупцю збитки, заподіяні необґрунтованим відхиленням від висновку договору. Після укладення договору покупець вправі: у розумний термін відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування ін. збитків; пред´явити вимоги з приводу недоліків товару, що виникли внаслідок відсутності в нього необхідної чи достовірної інформації; вимагати відшкодування шкоди, яка заподіяна життю, здоров´ю чи майну внаслідок ненадання необхідної чи достовірної інформації про товар за умови, що товар здобувався для використання в особистих, сімейних чи домашніх цілях, а не для здійснення підприємницької діяльності.