Функції та принципи цивільного права

Цивільне право відрізняється від інших галузей права предметом і ме­тодом правового регулювання. Предметом кожної галузі є певне коло сус­пільних відносин. Згідно зі ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників.

Предметом цивільного права є:

•  майнові відносини - виникають із приводу належності, використан­ня чи переходу рухомого та нерухомого майна й інших матеріальних благ від одного суб’єкта до іншого (відносини власності та відноси­ни товарообігу);

-         особисті немайнові відносини - виникають із приводу нематеріаль­них благ (честі, гідності, ділової репутації);

-         відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності (ав­торське право та суміжні права, право промислової власності).

Цивільно-правове регулювання суспільних відносин відбувається не стихійно, а за допомогою певних способів і заходів, які впливають на фор­мування поведінки суб’єктів цих відносин. Сукупність таких способів та заходів і називають методом цивільного права.

Характерні риси цивільно-правового методу;

•  юридична рівність сторін - проявляється в тому, що сторони визна­ються правом як самостійні, незалежні одна від одної особи, кожна з яких має свій комплекс прав і обов’язків та не підпорядкована ін­шій;
•  автономія волі сторін (означає можливість самостійно й вільно проявляти та формувати свою волю) і диспозитивність (надає пра­во сторонам визначати характер власних взаємовідносин у межах, встановлених законом, у відповідних випадках формувати свої пра­ва та обов’язки; вони мають також можливість вибору між декілько­ма варіантами поведінки);
•  особливий спосіб вирішення спорів між учасниками цивільних пра­вовідносин - закон надає можливість учасникам цивільних право­відносин вирішувати спори, що виникають між ними, або безпо­середньо учасникам конкретних відносин на підставі взаємної домовленості чи спеціально створеним для розгляду таких спорів державшім органам або третім особам. Спори розглядаються судом загальної юрисдикції, господарським, третейським судом після по­дачі відповідного позову однією зі сторін.

- наявність майнової відповідальності сторін - сторона, котра не виконала зобов’язань або виконала його неналежним чином, несе цивільно-правову відповідальність майнового характеру.

Отже, цивільне право*- це сукупність правових норм, які на засадах юридичної рівності сторін регулюють майнові, особисті немайнові та від­носини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності.

Функції цивільного права - це головні напрями його впливу на ци­вільні відносини з метою їхнього впорядкування.

Цивілістична наука, цивільне законодавство та практика розрізняють такі функції:

•  регулятивна - полягає в регулюванні цивільних відносин, надан­ні прав і обов’язків їх учасникам, встановленні правил поведінки суб’єктів цивільного права;
•  охоронна - виконує завдання захисту цивільних прав та інтересів від порушень. Ця мета досягається за допомогою передбачення право­вих засобів належного виконання цивільних прав й обов’язків через встановлення відповідальності за цивільні правопорушення тощо;
•  попереджувально-виховна - полягає у вихованні поваги до права взагалі, цивільних прав інших осіб, правопорядку тощо;
•  попереджувально-стимулювальна - полягає в стимулюванні різни­ми цивільно-правовими засобами необхідної суспільству та державі поведіїпсн громадян і організацій.

Під принципами цивільного права розуміїоть основні засади, у яких втілені їхні корінні, найхарактерніші риси. Стаття З ЦК України визначає такі загальні засади цивільного законодавства:

•  неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого жит­тя людини - вимога забезпечення свободи особистості (“суверені­тет особистості”), вкладаючи в це поняття можливість індивіда ви­значати тип і характер поведінки, своє місце в системі цивільних відносин на власний розсуд;
•  неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законам, - правова охоро­на власності забезпечується всім власникам, незалежно від форм і видів власності;
•  свобода договору - визнання за суб’єктом цивільного права можли­вості укладати договори (чи утриматися від їх укладання) та визна­чати їхніїг зміст на власний розсуд відповідно до досягнутої з контр­агентом домовленості;
•  свобода підприємницької діяльності, що не заборонена законом, - закріплення в законодавчому порядку загального правила про пра­во здійснювати підприємницьку діяльність, а також установлення юридичних гарантій реалізації цього права;
•  судовий захист цивільного права та інтересу - правосуддя в Укра­їні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод фізичних осіб;
•  справедливість, добросовісність і розумність — норми цивільного права (законодавства) встановлюють рівні умови для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплюють можливості захисту поруше­ного цивільного права чи інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, поєднується з повагою до прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.