Цивільне законодавство

Система цивільного права - це систематйзована сукупність його еле­ментів (цивільно-правових норм, інститутів, під галузей або розділів), розта­шованих у певшй послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою цієї галузі.

Цивільне право України будується за пандектною системою. Її суть полягає в тому, що вона передбачає виділення загальної частини цивільного права та відокремлення речового права від зобов’язального права.

Система цивільного права складається з загальної та особливої частіш. Загальна частина називається так тому, що стосується всіх інститутів ци­вільного права. Вона визначає: основні положення, осіб, об’єкти цивільних прав, представництво та довіреність, строки й терміни, позовну давність. Сюди ж слід віднести правовий інститут особистих немайнових прав, речо­ве право та право власності, право інтелектуальної власності, зобов’язальне право (Загальну частину) і спадкове право.

Особлива частина складається з видів зобов’язань. Це - договірні та недоговірні зобов’язання.

Цивільне законодавство - це форма цивільного права як галузі права. Цивільне законодавство - це сукупність нормативних актів, у яких міс­тяться норми цивільного права.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція Укра­їни. На основі її норм формуються та застосовуються різні форми цивільно­го законодавства.

Як випливає зі змісту глави 1 ЦК України, цивільне законодавство може існувати в таких формах:

•  акти цивільного законодавства (основний акт - ЦК України);
•  договори суб’єктів цивільного права;
•  звичаї;
•  міжнародні договори.´

За юридичною силою нормативні акти можна поділити на:

•  Закони України;
•  норми міжнародного права та міжнародні договори;
•  підзаконні нормативні акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови галузевих міністерств, ві­домств, органів виконавчої влади);
•  нормативні акти СРСР та УРСР (ті, що не втратили сили)

Крім вертикальної системи зв’язку нормативних актів (їхньої класи­фікації за юридичною силою), цивільне законодавство має і горизонтальну систему. Принципом її побудови є групування нормативно-правових актів за предметом регулювання. За цією ознакою можна виділити такі складові частини цивільного законодавства: транспортне, торговельне, будівельне, страхове, законодавство про інтелектуальну власність тощо.

Практичне значення має визначення дії цивільних законів у часі, про­сторі та за колом осіб.

Дія актів цивільного законодавства в часі визначається загальними пра­вилами. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності.

Дія актів цивільного законодавства в часі починається з моменту всту­пу їх у силу та продовжується до моменіу, коли вони її втрачають у вста­новленому законом порядку. Закон вступає в силу через 10 днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене власне законом, але не раніше від дня його опублікування.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випад­ків, коли він пом’якшує чи скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного за­конодавства, що втратив чинність, то новий акт застосовується до прав і обов’язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Дія актів цивільного законодавства в просторі проявляється в тому, що Закони України діють на всій території нашої держави. Частина 6 ст. 4 ЦК України встановлює, що вимогою до актів цивільного законодавства є дотримання принципу однаковості регулювання цивільних відносин на всій території України.

Нормативні акти Автономної Республіки Крим діють на території республіки, а постанови та розпорядження органів місцевої влади й міс­цевого самоврядування мають силу лише в межах певної адміністративно- територіальної одиниці.

Дія аюпів цивільного законодавства за колом осіб полягає в тому, що цивільне законодавство в межах території своєї дії поширюється на всіх фі­зичних та юридичних осіб, якщо інше не передбачене в самому законі або не випливає з його змісту.

Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються тими са­мими правами і свободами, а також несуть такі ж обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжна­родними договорами України.