Визнання фізичної особи безвісно відсутньою відбувається за таких умов:

а) протягом одного року фізична особа відсутня за місцем свого по­стійного проживання;

б) протягом цього ж строку заінтересованим особам нічого не відомо про місце її перебування;

в) вжиті заходи для встановлення місця перебування фізичної особи не дали результатів;

г) питання, заради яких заявник просить визнати фізичну особу безві­

сно відсутньою, є юридично важливими та не можуть бути вирішені без такого визнання.

Перебіг річного строку починається з дня одержання востаннє відо­мостей про відсутнього. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної від­сутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були отри­мані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - 1 січня наступного року (ч. 2 ст. 43 ЦК України).

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою здійснюється в судовому порядку, який встановлюється ЦПК України.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою породжує такі правові наслідки:

1.  На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно від­сутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй май­но та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи чи органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої не­відоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішен­ня про визнання її безвісно відсутньою.

Опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання ци­вільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управ­ляє цим майном в її інтересах, надає за рахунок цього майна утримання осо­бам, яких вони за законом зобов’язані доглядати.

Опіка над майном припиняється в разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим (ст. 44 ЦК України).

1.  Неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні бать­ки, дружина (чоловік), незалежно від віку і працездатності, якщо вона до­глядає за дітьми безвісно відсутнього, що не досягли восьми років, мають право вимагати призначення їм пенсії у зв’язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім (ст. 46 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р.).
2.  Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через державні органи реєстрації актів цивіль­ного стану.
3.  Припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно від­сутнього (наприклад, чинність довіреності, договору доручення).

Відповідно до ст. 45 ЦК України, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з ´явилася чи якщо одержано відомості про місце її пе­ребування, то суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї чи іншої заін­тересованої особи скасовує рішення про визнання її безвісно відсутньою.