Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 369-2. Зловживання впливом

             Пропозиція або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповно­важеною на виконання функцій держави, -

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років.

             Одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди -

карається штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

             Одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіска­цією майна.

Примітка. Особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

(Статтею 3692Кодекс доповнено Законом України № 3207-УІ від 7 квітня 2011 р.) женою на виконання функцій держави (про поняття пропозиції і надання неправо­мірної вигоди див. коментар до статей 3683, 3684 і 369 КК, а про поняття особи, уповноваженої на виконання функцій держави, див. примітку до ст. 3692 КК).

             Таким чином, за ч. 1 ст. 3692 КК ініціатором пропозиції чи надання неправомірної вигоди може виступати як особа, зацікавлена у впливі на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (далі - уповноважена особа), так і особа-посередник, яка не тільки у відповідь на пропозицію надати чи фактичне на­дання їй такої вигоди погоджується (обіцяє) здійснити вплив на уповноважену особу, а й сама може пропонувати (ініціювати) надання їй такої вигоди за здійснення впливу.

             Така конструкція диспозиції свідчить про те, що хоча за ч. 1 ст. 3692 КК і кара­ється злочин із формальним складом, однак питання про момент його закінчення необхідно вирішувати диференційовано:

             у разі надання неправомірної вигоди злочин визнається закінченим з моменту фактичного одержання посередником хоча б частини обумовленої неправомірної ви­годи, бо сам факт її отримання свідчить про досягнення згоди щодо здійснення впли­ву на уповноважену особу між посередником і особою, яка надала таку вигоду;

             у разі пропозиції надати неправомірну вигоду злочин визнається закінченим з мо­менту доведення змісту такої пропозиції до відома особи-посередника, але за умови, що остання або сама ініціює надання їй такої вигоди за вплив на уповноважену особу, або у відповідь на пропозицію особи, яка пропонує надати їй таку вигоду, обіцяє (по­годжується) вплинути на уповноважену особу. Якщо ж такої згоди не було досягнуто, вчинене кваліфікується як замах (ст. 15 КК) на злочин, передбачений ч. 1 ст. 3692 КК.

             Слід звернути увагу на те, що за ч. 1 ст. 3692 КК відповідальність несе лише осо­ба, яка запропонувала чи надала неправомірну вигоду, а дії особи-посередника, яка за­пропонувала надати їй таку вигоду за вплив на уповноважену особу чи у відповідь на пропозицію надати їй таку вигоду погодилася одержати її за такий вплив, є лише необ­хідними складовими об’ єктивної сторони передбаченого в цій частині статті злочину. Таким чином, особа-посередник не є суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 3692 КК. Водночас необхідно враховувати, що якщо особа-посередник у відповідь на пропозицію надати їй неправомірну вигоду лише обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення уповноваженою особою, але ще не вчиняє ніяких дій, спрямова­них на одержання такої вигоди, вчинене слід кваліфікувати як готування до одержання особою-посередником неправомірної вигоди, тобто за ч. 1 ст. 14 і ч. 2 ст. 3692 КК. Якщо ж особа-посередник сама пропонує надати їх неправомірну вигоду для (за) здійснення впливу на уповноважену особу, її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 3692 КК.

             Об’єктивна сторона злочину за ч. 2 ст. 3692 КК також характеризується актив­ною поведінкою - діями, які вчиняються вже тільки особою-посередником і полягають:

а)  в одержанні направомірної вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою або б) в пропозиції здійснити такий вплив за надання такої вигоди.

             За частиною 2 ст. 3692 КК також карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим: а) у разі одержання неправомірної вигоди - з моменту фактич­ного отримання особою-посередником хоча б частини такої вигоди; б) у разі пропо­зиції здійснити вплив за таку вигоду - з моменту надходження такої пропозиції, тобто доведення її змісту до відома особи, до якої звертається посередник, незалежно від того, чи погодилася особа, до якої він звернувся, з такою пропозицією.

             Як пропозиція і надання, так й одержання неправомірної вигоди обумовлені здій­сненням з боку особи-посередника впливу на прийняття рішення уповноваженою особою. Але що стосується самого впливу, способу і форми його здійснення, діянь, що становлять його зміст, наслідків їх вчинення, характеру рішення (законне чи незаконне), прийнятого особою, на яку здійснюється такий вплив, - все це перебуває поза межами об’ єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 3692 КК. Проте, якщо такі діяння містять ознаки пев­ного складу злочину (наприклад, вплив здійснюється шляхом погрози вбивством або уповноважена особа внаслідок впливу на неї, здійсненного шляхом умовлянь, приймає рішення, пов’язане із зловживанням службовим становищем), вони підлягають самостій­ній кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини КК. Так само, якщо особа пропонує чи надає неправомірну вигоду посереднику, схиляючи його при цьому здійсни­ти вплив на уповноважену особу шляхом вчинення того чи іншого злочину (наприклад, шляхом передбаченої ст. 195 КК погрози знищенням його майна), їх дії повинні додатко­во кваліфікуватися як співучасть (підбурювання) у вчиненні такого злочину.

             За частиною 3 ст. 3692 КК карається одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою, поєднане з вимаганням такої вигоди. Оскільки закон не наводить яких-небудь специфічних ознак вимагання, притаманних саме цьому злочину, способом отримання неправомірної вигоди за ч. 3 ст. 3692 КК є вимагання, ознаки якого наведені в ч. 1 ст. 189 КК. Якщо внаслідок вимагання ви­году не було одержано з причин, що не залежать від волі винного, вчинене кваліфіку­ється як замах (ст. 15 КК) на злочин, передбачений ч. 3 ст. 3692 КК. Вимагання не­правомірної вигоди, вчинене за наявності ознак, передбачених частинами 1 чи 2 ст. 189 КК, повністю охоплюється ч. 3 ст. 3692 КК, а якщо у діях вимагателя є ознаки зло­чину, передбаченого частинами 3 або 4 ст. 189 КК, вчинене кваліфікується за сукуп­ністю - за ч. 3 або 4 ст. 189 та ч. 3 ст. 3692 КК.

             Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 3692 КК, характеризу­ється прямим умислом і будь-якими мотивами, а передбаченого частинами 2 і 3 цієї статті - прямим умислом і корисливими мотивами.

             Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 3692 КК може бути будь-яка особа, у тому числі і службова особа як публічного, так і приватного права. Що ж стосується частин 2 і 3 цієї статті, то суб’єктом передбаченого в них злочину може бути тільки приватна особа. Якщо ж посередник, який обіцяє чи здійснює вплив, є службовою особою приватного права чи особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, то пропозиція чи надання йому, а також одержання ним неправомірної вигоди за такий вплив, здійснений з використанням наданих йому повноважень, карається (за інших необхідних умов) не за ст. 3692 КК, а за відповідними частинами статей 3683 або 3684 КК. Якщо ж таким посередником є службова особа публічного права, а запропоно­вана чи надана їй, а також одержана нею неправомірна вигода має майновий характер, то дії особи, яка її пропонує чи надає, кваліфікуються за відповідними частинами ст. 369 КК, а дії особи-посередника, яка її одержує, - за відповідними частинами ст. 368 КК.

За статтею 190 КК, а не за ст. 3692 КК слід кваліфікувати і дії такої особи, яка одержала неправомірну вигоду нібито для здійснення впливу на прийняття ріщення уповноваженою особою, але насправді не збиралася цього робити і бажала лише при­своїти таку вигоду.