г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Оскільки в ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» зазначається що якщо винахід (корисну модель) створено двома чи більше винахідниками незалежно один від одного, то право на одержання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту, що означає що у разі встановлення тотожності винаходів пріоритет патентування має бути відданий винахіднику котрий подав заяву раніше.

Завдання 7

На Петриківському підприємстві Українського народного декоративного розпису майстром Шулікою була розроблена нова модель таці. У зв'язку із запуском моделі у виробництво виникло питання про необхідність забезпечення охорони прав підприємства та майстра-художника. Юридична фірма, до якої звернулося підприємство за консультацією, пояснила, що найкращим засобом охорони було б визнання цієї моделі промисловим зразком, тому що художньо-конструкторське вирішення зовнішнього вигляду виробу не має промислової придатності, оскільки передбачає ручний розпис кожного виробу. Проте, на думку юридичної фірми, третя особа все одно не зможе скористатися цією розробкою, яка є твором декоративно-прикладного мистецтва, і не зможе використати без згоди її автора, тобто майстра-художника.

Чи є обґрунтованою така консультація?

Наведена консультація є обґрунтованою. Перш за все, модель таці може підпадати під категорію промислового зразку, що наведено у ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» [7] (об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб).

Так само обґрунтованою є заява про неможливість третьою стороною використання цього виробу без дозволу, оскільки вказаний виріб визначається Законом як об'єкт авторського права (твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо) та може бути віднесеним до службових творів і закріплює відповідні немайнові та майнові права за автором та роботодавцем.

Завдання 8

Працівники технологічної лабораторії НДІ сільського господарства Іванченко та Артем'єв у встановленому законом порядку були визнані авторами винаходу - нового засобу одержання отрутохімікатів, що був розроблений під час роботи в лабораторії. До суду надійшли позови від завідувача лабораторії Колесника та співробітника цієї ж лабораторії Ворони, які порушували питання про включення їх у число співавторів винаходу. У позовній заяві Колесника зазначалося, що ним як завідувачем лабораторії здійснювалося загальне керівництво всіма дослідами, які завершилися створенням нової технології одержання отрутохімікатів. У позові Ворони зазначалося, що саме він підказав Іванченку та Артем'єву головну ідею нової технології, а також здійснив велику роботу з пошуку та аналізу аналогів винаходу, результати якої він передав відповідачам.

Чи підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги?

Згідно ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [5], винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. У разі перегляду умов угоди щодо складу винахідників за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники, а також осіб, що є винахідниками, але не зазначені у заявці як винахідники, вносяться зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. А отже, за взаємною згодою Іванченко та Артем'єв могли додати Ворону та Колесника як авторів.

Тим не менш, Ворона та Колесник не приймали прямої участі у розробці а згідно п. 4 ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Завдання 9

Електромонтер Новиков запропонував вдосконалення до електричної схеми пресу. Ця пропозиція не давала економічного ефекту, але знизила небезпеку виробничого травматизму.

Чи має Новиков право вимагати визнання його пропозиції раціоналізаторською і виплати винагороди?

Цивільний кодекс України (далі ЦК) [11] у ст. 481 визначає раціоналізаторською пропозицію, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Оскільки рішенням може вважатись конкретний шлях вирішення прикладної виробничої задачі або проблеми, то можна вважати що пропозиція є раціоналізаторською.

Ст. 484 ЦК визначає що автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана, отже Новиков має право вимагати винагороду.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від особи, якій ця пропозиція подана. Право автора раціоналізаторської пропозиції на заохочення традиційно розглядається як майнове право. Проте за змістом ст. 484 ЦК України заохочення авторові раціоналізаторської пропозиції не обов'язково має бути майновим. Єдина вимога до заохочення, застосовуваного до автора раціоналізаторської пропозиції, є вимога про добросовісність такого заохочення.

Розмір винагороди визначається умовами договору між автором і підприємством і не може бути менше: 10 відсотків доходу, одержуваного щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції; 2 відсотків від частки собівартості продукції (робіт і послуг), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу.

Завдання 10

Інженер одного з відділів державного підприємства та старший майстер подали заявку на раціоналізаторську пропозицію. У прийнятті пропозиції було відмовлено на тій підставі, що інженер заводу відповідно до положення про раціоналізаторську діяльність на заводі не може бути автором таких пропозицій. Крім того, за два роки до цього тотожний пропозиції винахід був опублікований в журналі "Наука и жизнь". Не погодившись з відмовою, співавтори подали скаргу, в якій зазначили, що раціоналізаторська пропозиція виходить за межі функціональних обов'язків інженера і що впродовж 4 місяців ця пропозиція використовувалася на практиці і дала економію та суттєво покращила умови і безпеку праці.

Яке рішення має бути прийняте за скаргою?

Які вимоги щодо раціоналізаторських пропозицій та порядок їх кваліфікації?

1. Цивільним законодавством України не визначається перелік осіб які не можуть проводити раціоналізаторську діяльність.

Автором раціоналізаторської пропозиції може бути лише фізична особа незалежно від її віку, правосуб'єктності, громадянства тощо. Важливо також зазначити, що авторами раціоналізаторських пропозицій можуть бути не лише працівники підприємства, якому пропозиція подана, а й інші особи, які не перебувають з підприємством у трудових чи цивільно-правових відносинах., а отже положення про раціоналізаторську діяльність на заводі яке вказує що інженер не може бути автором таких пропозицій є незаконним і скарга є повністю вмотивованою. При наявності ефективності від використання раціоналізаторської пропозиції здійснюється розрахунок доходу (прибутку). У випадку одержання іншого позитивного ефекту від використання раціоналізаторської пропозиції (покращання якості, екологічних характеристик тощо), що засвідчується у відповідному документі, здійснюється його оцінка. В обох випадках враховуються умови договору між автором (співавторами) та підприємством [1, c. 449].

Отже, за поданою заявою має бути встановлений факт використання раціоналізаторської пропозиції, її авторство і в залежності від цього задоволення чи відхилення вимог.

2. По-перше, пропозиція має містити технологічне (технічне) або організаційне рішення. Рішенням може вважатись конкретний шлях вирішення прикладної виробничої задачі або проблеми. Раціоналізаторська пропозиція не може зводитись лише до постановки технологічної або організаційної проблеми.

По-друге, запропоноване рішення має стосуватися будь-якої сфери діяльності особи, якій пропозиція подана. Вирішувати питання про те, чи стосується пропозиція сфер діяльності її адресата, слід на основі фактично здійснюваних особою видів діяльності, незалежно від того, чи зазначені ці види діяльності в установчих або реєстраційних документах особи, якій пропозиція подана. Такий висновок ґрунтується на принципі універсальної правосуб'єктності юридичних осіб (ст. 91 ЦК України). Виняток становлять лише юридичні особи зі спеціальною правосуб'єктністю (банки, фінансові установи тощо). Вбачається, що не може вважатись сферою діяльності особи та діяльність, яка здійснюється нею неправомірно, наприклад, без отримання ліцензії чи іншого спеціального дозволу, якщо їх отримання є обов'язковим за законодавством України. Відповідно, раціоналізаторська діяльність у сферах протиправної діяльності не може отримати правову охорону, оскільки це суперечить основним засадам цивільного законодавства України.

По-третє, пропозиція має бути визнана особою, якій вона подана. Конкретні юридичні форми визнання раціоналізаторської пропозиції законом не визначені. Це, наприклад, може бути рішення компетентного органу чи наказ повноважної посадової особи. Рішення по пропозиції приймається керівником підприємства чи керівником відповідного підрозділу, на якого це покладено наказом по підприємству. З урахуванням умов, існуючих на конкретному підприємстві (велика чисельність працюючих, територіальна роз'єднаність, відокремленість тощо), керівник підприємства може надати право прийняття рішень по пропозиціях деяким керівникам підрозділів (цехів, будівельних управлінь тощо).

Завдання 11

Державне підприємство «Укрмед» звернулося до господарського суду з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності про встановлення власника свідоцтва № 111 на знак для товарів і послуг. 01.01.1997 позивач подав до Держпатенту України заявку про реєстрацію знаків для товарів і послуг «Укрмед», якій було присвоєно № 001. У заявці назва заявника зазначена - ДП «Укрмед». 01.09.1998 Петров О. О. звернувся з клопотанням до Науково-дослідного центру патентної експертизи Держпатенту України про зміну назви заявника з Державного підприємства «Укрмед» на фізичну особу Петров О.О. 30.09.1998 Держпатент України прийняв рішення про державну реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою № 001 на ім'я Петрова О. О., на підставі якого було видане свідоцтво № 111 від 01.01.1999.

Яке рішення може прийняти господарський суд?

Керуючись положеннями ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [6] та Листом Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельну марку)» та спираючись на положення ст. 5 вказаного закону, а саме:

Заявник має право вносити до заявки виправлення помилок та зміни свого імені (найменування) і своєї адреси, адреси для листування, імені та адреси свого представника, а також зміни щодо скорочення переліку товарів і послуг;