Размещено на http:/mego.info

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Цивільне та сімейне право»

на тему «Авторське право»

Студента ІІІ курсу

напряму підготовки « Право»

спеціальності «Правознавство»

КИЇВ - 2014

Зміст

Вступ

Розділ І. Поняття авторського права

1.1 Авторське право як складова частина цивільного права

1.2 Джерела авторського права в Україні

1.3 Історія виникнення і розвитку авторського права

Розділ ІІ. Об'єкти авторського права

2.1 Визначення об'єкта авторського права

2.2 Правове становище об'єктів авторського права

Розділ ІІІ. Суб'єкти авторського права

3.1 Характеристика суб'єкта авторського права

3.2 Права авторів

Розділ IV. Захист авторського права

4.1 Порядок захисту авторського права

4.2 Цивільно-правовий, кримінально-правовий, адміністративно-правовий захист авторського права

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Сукупність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання наукових розробок, творів літератури і мистецтва належить до компетенції складової цивільного права - авторського права.

Цивільне право традиційно виконує функції визнання авторства на вже створені творчі результати, встановлює їх правовий режим, матеріальне і моральне стимулювання та захист їх авторів. Разом з тим норми сучасного цивільного права регулюють відносини з організації (на підставі договорів) створення, передачі та використання нових досягнень у галузі науково-технічної, художньої та іншої творчої діяльності.

Норми цивільного права сприяють підвищенню культурного рівня суспільства, охороні прав та інтересів творців наукових і літературно-художніх цінностей. У свою чергу, право інтелектуальної власності на винахід, художній твір, промисловий зразок, селекційні досягнення, товарний знак тощо забезпечує вирішення таких важливих завдань, як прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва, якості та конкурентоспроможності продукції.

Актуальність теми полягає в тому, що достатнє законодавче забезпечення даної сфери діяльності суспільства, а також певної людини окремо, сприяє активному розвитку в Україні ініціативи в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва, видах творчої та інтелектуальної діяльності.

Метою дослідження є розкриття поняття і джерел авторського права, висвітлення об'єктів авторського права та суб'єктів авторських відносин, а також висвітлення особливостей правової регламентації відносин між ними.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються при створенні і використанні творів як об'єктів права інтелектуальної власності.

Предметом дослідження є законодавство України, включаючи її міжнародні договори, яке регулює правовідносини в сфері права інтелектуальної власності, а також зарубіжні джерела права у даній галузі правового регулювання.

На основі об'єкта, предмета і мети дослідження було сформульовано наступні завдання:

– розкрити сутність основних понять;

– виявити та опрацювати фахову літературу

– дослідити об'єкти і суб'єкти авторського права;

– розглянути особливості правової регламентації відносин, що виникають у процесі створення і використання об'єктів права інтелектуальної власності.

У процесі написання курсової роботи були використано комплексний підхід до вивчення, що передбачає поєднання кількох наукових методів:

- на теоретичному рівні: аналіз та синтез, інформаційний, історичний, структурний підходи, дедукція та індукція, порівняльний аналіз;

- на емпіричному рівні: аналітичний метод у вивченні стану дослідження обраної теми та системний метод у вивченні літератури.

Україна вже має достатнє законодавче регулювання ініціативи в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва та в інших видах творчої діяльності, оскільки Конституція України гарантує громадянам право на результати своє інтелектуальної, творчої діяльності. Ц засади реалізовані і в Цивільному кодексі України (книга четверта), яка складається з 12 глав (ст. 418-508), і в Законі України "Про авторське право і суміжні права" в редакції від 11 липня 2001 року, і в ряді інших нормативно-правових актів. До того ж, слід додати, що дана тема висвітлена у підручниках та навчальних посібниках різних українських авторів, наприклад, таких як М.І. Панченко, В.І. Борисової, Л.М. Баранова, І.В. Жилінкова, О.А. Підопригори, І.А. Безклубого та ін.

Структура роботи визначена метою дослідження. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1. Поняття авторського права

1.1 Авторське право як складова частина цивільного права

Авторське право в об'єктивному розумінні являє собою сукупність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистецтва.

Авторське право в суб'єктивному розумінні - це особисті немайнові та майнові права, які виникають у автора у зв'язку зі створенням ним твору і охороняються законом. Також це надане законом виключне право автора твору об'явити себе творцем твору, відтворювати його, розповсюджувати чи доводити його до відома публіки будь якими способами та засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твори визначеним способом.

Об'єктом авторсько-правових відносин є нематеріальне благо у вигляді продукту духовної творчості, а саме твори науки, літератури, мистецтва.

Суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, тобто безпосередній створювач твору [21, c. 37].

Сферою авторського права є права творчих робітників, результати їх праці. Це продиктовано необхідністю стимулювати процес творчої діяльності й довести його результати до максимально широкого кола осіб. Законодавство в сфері охорони авторських прав охоплює різні види творчого процесу і, перш за все, йдеться про ті з них, які так або інакше є пов'язаними із засобами масової інформації, друком, радіо- і телемовленням, кінематографом, електронними інформаційним системами.

Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, є невичерпними за формами, прийомами, способами об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. В цих відносинах беруть участь з одного боку - автори творів, їх спадкоємці, правонаступники та інші володільці авторського права, з іншого - організації, які зацікавлені у використанні творів: видавництва, редакції періодичних видань, кіно- та телестудії, радіостанції, театри, концертні організації, фірми звукозапису тощо.

Відповідно, законодавство забезпечує охорону прав не тільки авторів творів, а й творців об'єктів суміжних прав, виконавців, виробників фонограм радіо-, телемовних компаній.

Завдання та принципи авторського права і суміжних прав

Серед завдань авторського права і суміжних прав в юридичній літературі виокремлюють такі:

· Стимулювання творчої діяльності зі створення творів науки, літератури, мистецтва. Авторське право повинно створювати певні умови для заняття творчою діяльністю, забезпечити визнання та охорону творчих результатів, права авторів та інших суб'єктів на використання створених творів, одержання винагороди, захист честі та гідності та ін.

· Створення умов для широкого використання творів в інтересах суспільства.

· Завдання авторського права і суміжних прав тісно пов'язані з його принципами.

Принципи авторського права - це основні ідеї, які характеризуються універсальністю, вищою імперативністю, загальною значимістю. Принципи авторського права не закріплюються в окремих статтях законодавчих актів, вони виводяться з усієї сукупності правових норм. Їх значення дозволяє орієнтуватися в авторському законодавстві, вірно тлумачити та застосовувати його норми.

До основних принципів належать такі:

· Принцип свободи творчості, який закріплюється ст. 54 Конституції України. Автори творів вільні у виборі теми, сюжету, форми твору, вони самостійно вирішують питання про опублікування твору.

· Законодавство забезпечує захист прав авторів на твори науки, літератури, мистецтва незалежно від їх призначення цінності, форми, жанру, обсягу, мети, завершеності.

· Поєднання особистих інтересів автора із інтересами суспільства. Законодавство гарантує авторам охорону їх особистих немайнових і майнових прав, підкреслює їх виключний характер, тільки автор визначає на яких умовах твір буде оприлюднений. Але законодавство враховує і інтереси суспільства, встановлює випадки вільного використання твору.

· Невідчуженість особистих немайнових прав автора. Особисті немайнові права автора (право авторства, право на ім'я, цілісність твору, недоторканість) належать тільки автору, не можуть бути передані (відчужені) іншим особам. Вони мають безстроковий характер.

· Свобода авторського договору. Цей принцип полягає у тому, що сторони самостійно обирають умови, на яких вони укладають договір. Законодавство визначає тільки умови, які обов'язково мають бути узгоджені сторонами. Це пов'язано з тим, щоб забезпечити авторам мінімальний рівень прав, захистити їх від недобросовісних користувачів.

· Умови, що погіршують становище автора (його правонаступника) порівняно зі становищем, затвердженим чинним законодавством є недійсним. Крім того, недійсними є також умови, що обмежують право автора на створення майбутніх творів на зазначену в договорі тему чи у зазначеній галузі.

· Принцип матеріальної та моральної заінтересованості полягає в тому, що автори літературних та художніх творів нагороджуються різними преміями, і їм присвоюються почесні звання, що стимулює створення творів.

· Принцип всебічної охорони прав і законних інтересів авторів полягає в тому, що норми авторського права охороняють права і законні інтереси авторів і забезпечують захист порушених авторських прав [21, С.428].

Вказані принципи визначають зміст основних норм авторського права та служать передумовами його подальшого розвитку.

Бернська Конвенція про охорону літературних і художніх творів визначає три принципи:

· Принцип національного режиму полягає в тому, що твори, створені в одній країні-учасниці Союзу, повинні отримувати в інших країнах-учасницях Союзу таку саму охорону, яка надається в цих країнах своїм громадянам;