Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Юридичний факультет

Кафедра цивільних та адміністративно-правових дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з Цивільного права України

на тему: «Авторське право у суб'єктивному значенні»

Студентки III курсу I групи

напряму підготовки Право

спеціальності Правознавство

Семенчук Анастасії Сергіївни (прізвище та ініціали)

Керівник доцент к.ю.н. Маріц Д. О.

КИЇВ - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОРСЬКОГО ПРАВА

1.1 Поняття, суб'єкти, об'єкти авторського права

1.2 Принципи та зміст авторського права

РОЗДІЛ ІІ. АВТОРСЬКЕ ПРАВО У СУБ'ЄКТИВНОМУ ЗНАЧЕННІ

2.1 Майнові та особисті немайнові права автора

2.2 Виключні права. Межі здійснення авторських прав

2.3 Строки чинності авторських прав та способи їх захисту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

авторський право немайновий

ВСТУП

Актуальність даної теми полягає в тому що у наш час досить значимо постало питання правомірності використання творів - об'єктів авторського права та визначення обсягу прав на них. Вирішення таких завдань здатна забезпечити лише держава. Адже, авторське право у своїй основі є юридичним проявом усвідомлення державою важливості охорони культури як гаранту розвитку суспільства. Підтримка і захист творчості, охорона результатів інтелектуальної діяльності безпосередньо пов'язані із захистом свободи слова та прав людини.

Сучасна Україна будує незалежну правову державу, засновану на системі ринкових економічних відносин. Незалежність, як складне суспільне явище, серед інших необхідних умов, передбачає постійний розвиток інтелектуального потенціалу держави. Без переходу до загальноприйнятих правових засобів забезпечення прав створювачів об'єктів авторського права неможливі вихід на ринки сучасних технологій та участь у міжнародних інтелектуальних проектах. Гарантування прав кожної окремої особи щодо створених нею результатів є необхідною умовою інтеграції України до системи світових досягнень, участі у міжнародному розподілі праці, торгівлі тощо.

Невід'ємною частиною становлення в Україні цивілізованих відносин у всіх сферах суспільного життя є становлення і всебічний розвиток нормативно-правової бази, зокрема інституту авторського права.

Нормативна база правового регулювання у сфері авторського права потребує значного розвитку і вдосконалення. Правові рішення у вказаній сфері регулювання часто характеризуються застосуванням неапробованих правових моделей. У той же час має місце недостатнє сприймання досвіду інших країн: юридичні конструкції і методи правового регулювання, ефективність застосування яких доказано практикою, часто не знаходять відбиття в українському законодавстві. Перелічені недоліки істотно знижують ефективність правової регламентації відносин, пов'язаних зі створенням та використанням творів, що в кінцевому підсумку негативно впливає на правовий статус авторів і в цілому на ситуацію у даній сфері діяльності.

Метою дослідження є висвітлення особливостей правової регламентації відносин, що виникають у процесі створення і використання об'єктів авторського права.

При написанні даної роботи перед нами постали такі задачі:

-розглянути наукові погляди та думки, які стосуються поняття авторського права, визначити його суб'єкт та об'єкт;

- охарактеризувати принципи та розкрити зміст поняття «авторського права»;

- розмежувати особисті не майнові та майнові права автора;

- встановити виключні права та межі здійснення авторських прав;

- визначити строки чинності авторських прав та способи їх захисту

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються при визначенні змісту та меж субєктивного авторського права.

Предметом дослідження є суб'єктивне авторське право його зміст та межі.

Методи дослідження. Основу роботи складає діалектичний метод пізнання, який дав змогу розглядати інститут авторського права у динаміці його становлення та розвитку. З метою всебічного аналізу статусу інституту авторського права також застосовувалися такі загальнонаукові та спеціальнонаукові методи, як порівняльно-правовий, який дав можливість охарактеризувати різноманітні схеми інституту авторського права, порівняти їх правовий статус. Із застосуванням системного методу в роботі досліджувалася природа та моделі інституту авторського права. Формально-логічний метод сприяв дослідженню організації роботи у сфері авторськогоо права в аспекті відповідності законам формальної логіки, закономірностям людського мислення, а формально-юридичний - організації здійснення авторського права з точки зору її відповідності праву через призму юридичних категорій. Використання методу тлумачення норм дало можливість з'ясовувати та роз'яснювати зміст правових норм, що регулюють статус авторського права. Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало об'єктивність і достовірність дослідження інституту авторського права, розв'язання поставлених цілей та завдань.

При написанні роботи були використані різноманітні літературні джерела: нормативно-правові акти, спеціалізована та навчальна література, періодичні видання.

Дослідженням даного питання в сфері авторського права та проблем інтелектуальної власності в цілому, займалися такі видатні вчені, як: Б. С. Антимонов, Г.О. Андрощук, В.С. Дроб'язко, Р.О. Денисова, В.О. Жаров, О.А. Підопригора, А.П. Сергєєв, О.Д. Святоцький, Р.О. Стефанчук, Р.Б. Шишка, та ін.

Практичне значення результатів дослідження в тому, що зроблені висновки та пропозиції можуть слугувати для удосконалення ЦК України та інших нормативних актів, що регулюють питання щодо здійснення авторського права.

Курсова робота складається зі: ВСТУПУ; двох розділів, що містять п'ять підрозділів; ВИСНОВКІВ; СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

Загальний обсяг курсової роботи становить 39 сторінок.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОРСЬКОГО ПРАВА

1.1 Поняття, суб'єкти, об'єкти авторського права

Для того, щоб зрозуміти суть інституту авторського права необхідно розглянути це поняття в двох аспектах об'єктивному та суб'єктивному. Отже, в об'єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки.

А у суб'єктивному розумінні, авторське право - це сукупність прав, які належать автору, його правонаступнику або спадкоємцю, у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва [1; с.113].

На думку Стефанчука Р. О. авторське право (англ. copyrіght) - це набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності.

Авторське право історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині авторське право поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їх "матеріальне втілення". Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі [2; с.25].

Стаття 433 ЦК та ст. 8 Закону "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) до об'єктів авторського права відносять твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Законодавство пропонує досить широкий перелік різноманітних за характером творчості та формою вираження творів, яким надається охорона. Однак він не є вичерпним, що дає змогу надавати охорону тим об'єктам, які виникатимуть у майбутньому завдяки розвитку науки, культури і техніки та будуть відповідати загальним ознакам твору.

У науковій літературі авторські твори часто класифікують за їх змістом. Якщо твір являє собою систему понять, - це науковий твір, а якщо - систему образів, - це твір художній. Останні, у свою чергу, поділяються на твори літератури (белетристичні, публіцистичні, драматичні та ін.), музичні та музично-драматичні твори, аудіовізуальні, твори образотворчого мистецтва, твори хореографії та пантоміми, твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; твори ужиткового мистецтва, фотографічні твори. Також закон надає охорону таким творам, як комп'ютерні програми та бази даних, які можуть містити елементи наукового та інформаційного характеру. За своєю формою наукові та художні твори можуть бути письмовими (книги, брошури, статті), усними (виступи, лекції, промови, проповіді), у вигляді картин, зображень, ілюстрацій, карт, планів, креслень, ескізів, пластичних форм (декорації, макети). Причому охороні підлягають твори незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, незалежно від ступеня їх завершеності, а також факту їх оприлюднення[3;c.47].

До об'єктів авторського права належать складені твори - різноманітні збірники, якщо вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням певного матеріалу (збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії, словники, антології, газети, журнали та інші періодичні видання). При цьому умовою охорони є дотримання авторських прав на твори, що увійшли до них як складові частини.

Не визнаються об'єктами авторського права, згідно зі ст. 434 ЦК та ст. 10 Закону: а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації: б) твори народної творчості (фольклор) - приказки, частівки, танці, художні промисли, народні костюми, тощо; в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; г) державні символи України, державні нагороди, символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, символіка територіальних громад, символи та знаки підприємств, установ та організацій, але після їх офіційного затвердження (флаги, герби, гімни, ордени); д) грошові знаки; є) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право (своєрідне право, право особливого роду).[4;с.28]

Відповідно до ст. 7 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, тобто безпосередній створювач твору (ст. 1 Закону).