У допиті понятих один з них пояснив, що він взагалі не був в аптеці де проводилася слідча дія, а інший вказав, що його запросили до аптеки о 22 годині, тобто вже після того, як огляд місця події завершився.

Експерти, які виступили в суді, дали категоричний висновок, що сліди поту на шапочці, знятій з нападника, належать іншій особі. Після встановлення цих даних, підзахисного можна було виправдувати. Адвокат використав також певний психологічний прийом. Він попросив родичів прибувати в суд на кожне судове засідання і мовчки, ні на що не реагуючи буквально з'їдати очима суддю, ні на мить не відриваючи від нього погляду. Оскільки ці родичі підтвердили алібі підсудного, а Отже, були переконані, що він невинуватий, їхнє мовчання і невідривний погляд на суддю створювали для останнього певний дискомфорт та впливало на його суддівську совість. В результаті суддя ухвалив обвинувальний вирок - 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК. Але при цьому не звільнив Ц. з-під варти.

Підсудний, якого в СІЗО систематично переконували, що без визнання вини він відбуватиме свої 5-6 років під вартою, зрадів такому вироку і відмовився оскаржувати вирок. Однак в останній день для оскарження прокуратура подала апеляцію за м'якістю вироку. Адвокат, у свою чергу, змушений був також подати апеляцію про виправдання засудженого, разом з клопотанням про поновлення строку на оскарження, вигадуючи для цього підстави для такого поновлення. Апеляційний суд задовольнив обидві апеляції частково, направивши справу на новий розгляд.

Новий суддя Ф. прийняв справу до свого розгляду, ознайомився із запереченнями адвоката і взяв жорсткий курс на ухвалення обвинувального вироку. Незадовго перед тим цей суддя прославився арештом адвоката за неповагу до суду, що зійшло йому з рук, хоч справу про адміністративний арешт було закрито. Справу закрили тому, що протокол затримання адвоката (якому довелося перебути одну ніч в ІТТ) був складений неуповноваженою особою.

У процесі суддя Ф. знімав питання до свідків, робив зауваження адвокату, всіляко провокуючи його на конфлікт, відхиляв клопотання про допит свідків та експертів. Одного з понятих, який прибув на засідання, щоб не допустити його до свідчень, відправили назад, повідомивши, що засідання не буде, і що в його поясненнях потреби немає. Адвокат терпів, час від часу заявляв свої заперечення з діями головуючого і думав про вічне... Обвинувальний вирок не забарився -5 років позбавлення волі.

Захисник направив апеляцію до суду. При цьому, адвокат здійснював пресинг на районний суд (йому не видавали вирок на руки), звернувся на прийом до голови суду, написав відповідну скаргу. Написаний поспіхом вирок містив ряд помилок, які давали перспективу захисту у суді другої інстанції. Ґрунтовна апеляція привела до того, що апеляційний суд вирок скасував, засудженого звільнив з-під варти у залі суду, а справу направив на новий розгляд.

Новий суддя Ш. наміру встановлювати дійсні обставини справи також не мала і хоч як адвокат намагався налагодити особисті стосунки з цією суддею, ведучи розмови про проблеми правосуддя і подарував їй свою книжку на ці теми, справа рухалася дуже повільно. Клопотання адвоката знову відхилялися, понятих не допитували. Справа часто відкладалася на непевний строк через хворобу судді.

Зрештою справу від судці ПІ. відібрали і передали іншому судді. Новий суддя показав зразки об'єктивного підходу до участі у справі, задовольняв клопотання захисту, на прохання адвоката знімав навідні запитання прокурора, з'ясував всі спірні позиції у суді. На той час справа вже, як це кажуть "нікому не була потрібна", але на виправдальний вирок суддя не наважувалася. Задовольнивши деякі з клопотань суддя одночасно заявила, що у випадку якщо до кінця місяця справа не буде вирішена її передадуть наступному судді, бо вона іде у відпустку у зв'язку з вагітністю.

Адвокат зрозумів, що наступний суддя не стане вести так об'єктивно і майже доброзичливо судовий процес і до того ж все доведеться починати спочатку. Тому адвокат, порадившись з підсудним, який опинившись на свободі, в буквальному розумінні ожив, не став наполягати на додатковій експертизі, про яку він заявив. Зрештою, був ухвалений обвинувальний вирок - 3 роки позбавлення волі і з застосуванням відстрочки (ст. 75 КК) в один рік. У задоволенні цивільного позову було відмовлено за недоведеністю. Засуджений Ц. категорично не бажав подальшого оскарження справи, яка і без того розтягнулася більше ніж на 4 роки. Так було втрачено шанс на виправдальний вирок. Адвокат не наважився написати апеляцію всупереч волі засудженого.

Процесуальні документи, які подавались у справі Ц. захистом ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА Адвоката Павленка Миколи Петровича м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9,

04071

тел. 8-067-310-33-03 допущеного в якості захисника Ц.

Олександра Сергійовича

на порушення кримінальної справи

№04-19300

слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Андрушко В. Ф.

Апеляція на постанову про продовження строку тримання під вартою (Дніпровський суд міста Києва, суддя Ластовка)

Слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Андрушко В. Ф. 9 лютого 2009 року порушив кримінальну справу за ч. 1 ст. 187 КК України щодо Ц. Олександра Сергійовича, 1987 р. Згідно з постановою про порушення кримінальної справи Ц. О. С.

08.02.2009

0 17 год. 35 хв. під погрозою застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я до фармацевта Соломахи О. В., заволодів грошима у розмірі 2500 тис. грн. Після чого зник, чим заподіяв TOB "Славіо-фарм" матеріальної шкоди. Постанову щодо Цвіка О. С. вважаю незаконною, порушеною без достатніх підстав, такою, що ущемлю його права.

Слідчим не враховано, що Ц. О. С. протягом всього дня 8 березня 1 до 0 год 30 хв. 9 березня (до моменту затримання) знаходився вдома, з будинку нікуди не відлучався, тобто на час, коли відбувалась подія злочину знаходився в іншому місці (у себе вдома). Його затримано у власній квартирі у нічний час з грубим порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку (ст. 106 КПК).

Про продовження строку запобіжного заходу суддею Ластовка, вже після ухвалення постанови, мене повідомив слідчий Андрушко В. Ф. телефоном. Тобто захисника повідомлено про слухання справи вже після того як вона була розглянута.

Всі докази, що є у справі здобуті з грубими порушеннями кримінального судочинства. Наразі під вартою тримають невинувату людину, а продовження строків тримання під вартою є передумовою майбутнього неправосудного вироку. Так, адвокат, який допущений до участі у справі не був належно повідомлений про день слухання справи про продовження строку. Слідчі дії, експертизи також проводилися також без участі захисника і у його відсутності.

Верховний Суд України неодноразово зазначав, що тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його (ч. З ст. 29). Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що особа намагатиметься ухилитись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень та перешкоджатиме встановленню істину справі або буде продовжувати злочинну діяльність. Таких обставин, які б вказували що Цвік намагатиметься ухилитись від виконання процесуальних рішень у справі немає.

Суд не врахував роз'яснення Пленуму про те, що при розгляді подання про взяття під варту суддя не вправі досліджувати докази, чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного. Між тим суддя у постанові посилається на те, що факт вчинення Цвік. злочину підтверджується зібраними по справі доказами та зробив висновок, що в матеріалах справи є достатньо даних про наявність ознак злочину, вчиненого саме Цвіком О. С.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України предметом дослідження під час розгляду подання слідчого є ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу (ст. 184 і ч. 1 ст. 155 КПК).

Відступаючи від цієї вимоги суд, натомість, зосередив свою увагу на тяжкості злочину та доведеності вини Ц. у інкримінованому йому діянні.

Отже, у судовому засіданні не знайдено об'єктивних даних, які б обґрунтовували підозри що Ц. буде намагатись у протиправний спосіб перешкоджати слідству, ухилятися від явки до слідчого та суду. Органи досудового слідства мали повну можливість ретельно задокументувати пояснення всіх свідків та інших осіб.

З урахуванням особи Ц., а також з огляду на його характеристики та сімейні обставини ризик його втечі або протиправного впливу на будь-кого всупереч інтересам встановлення істини у справі виключається. По суті запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовано з метою його покарання, що недопустимо.

Так, Ц. має постійне місце проживання, проживає разом з батьками в сім'ї і достатніх даних, що він може продовжити "злочинну" діяльність або ухилятися від явки до органів слідства по справі не встановлено.

З урахуванням цих обставин справи вважаємо, що постанова суду підлягає скасуванню. До обвинуваченого Ц. за наявних обставин можна обрати менш суворий запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, оскільки відсутні підстави вважати, що цей захід не може забезпечити виконання процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 2 ст. 148 КПК України та його належну поведінку.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 29, 62 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 14,148, 150,155,165-165-2 України,

Прошу:

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва про продовження строку тримання під вартою від 31 березня 2009 року скасувати. Обрати міру запобіжного заходу стосовно Ц. Олександра Сергійовича у вигляді менш суворого запобіжного заходу.

Додаток: ордер, копія апеляції

01.04.2009

Захисник Микола Павленко

ДО ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА КИЄВА Адвоката

Павленка Миколи Петровича

м. Київ, вул. Набережно-Лугова № 9,

04071

тел. 8-067-310-33-03 допущеного в якості захисника Ц. Олександра Сергійовича на порушення кримінальної справи № 04-19300

слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м, Києві Андрушко В. Ф.

Скарга на постанову слідчого від 9 лютого 2009 року

Слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Андрушко В. Ф.

9 лютого 2009 року порушив кримінальну справу за ч. 1 ст. 187 КК України щодо Ц. Олександра Сергійовича, 1987 р. Згідно з постановою про порушення кримінальної справи Ц. О. С. 08.02.2009

0 17 год. 35 хв. під погрозою застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я до фармацевта Соломахи О. В., заволодів грошима у розмірі 2500 тис. грн. Після чого зник, чим заподіяв TOB "Славіо-фарм" матеріальної шкоди.

Постанову щодо Ц. О. С. вважаю незаконною, порушеною без достатніх підстав, такою, що ущемляє його права.

Слідчим не враховано, що ІД. О. С. протягом всього дня 8 березня 1 до 0 год 30 хв. 9 березня (до моменту затримання) знаходився вдома, з будинку нікуди не відлучався, тобто на час, коли відбувалась подія злочину знаходився в іншому місці (у себе вдома). Його затримано у власній квартирі у нічний час з грубим порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку (ст. 106 КПК).

Відповідно до ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також її дальше спрямування. У випадку, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.