Пропозиція хабара -

карається штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

             Давання хабара -

карається штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років.

             Давання хабара, вчинене повторно, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років із штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з кон­фіскацією майна або без такої.

             Давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіс­кацією майна або без такої.

             Давання хабара службовій особі, яка займає особливо відповідальне стано­вище, або організованою групою осіб чи її учасником -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіска­цією майна або без такої.

             Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної від­повідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину органу, службова особа якого наділена законом правом здійснювати повідомлення про підозру.

Примітка. Повторним у статті 369 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий злочин або будь-який із злочинів, передбачених стат­тями 368, 3683 чи 3684 цього Кодексу.

(Стаття 369у редакції законів України № 3207-УІ від 7 квітня 2011 р. та № 4652-УІ від 13 квітня 2012 р.)

             Давання хабара нерозривно пов’язане з його одержанням, тому предметом зло­чину, передбаченого ст. 369 КК, є також неправомірна вигода майнового характеру (див. коментар до ст. 368 КК).

             Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 369 КК, характеризується ак­тивною поведенкою - діями, які можуть бути вчинені у формі пропозиції (ч. 1) або давання (частини 2-5) хабара.

             Під пропозицією хабара слід розуміти звернення до службової особи з таким повідомленням, яке з достатньою очевидністю свідчить про бажання і готовність вин­ного дати хабар. Таким чином, пропозиція хабара є по суті способом схиляння служ­бової особи до його одержання за умови вчинення (або невчинення) на користь хаба­родавця або третіх осіб певних дій, які ця службова особа повинна була чи могла вчинити з використанням наданих їй владних чи службових повноважень.

             Таке повідомлення може бути здійснено особисто чи через посередників, у будь- якій формі (в усній або письмовій, за допомогою конклюдентних дій, шляхом вико­ристання комп ’ютерних мереж тощо). Прийняття такої пропозиції службовою особою, на адресу якої воно спрямоване, не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони да­ного складу злочину. Тому відмова службової особи прийняти хабар не виключає відповідальності особи, яка звернулася з такою пропозицією, за ч. 1 ст. 369 КК.

             Давання хабара полягає в наданні (передачі, врученні) службовій особі (або іншим особам, але з її відома та за її згодою) самим хабародавцем або через посередників мате­ріальних цінностей, права на майно або у вчиненні на її чи на користь третіх осіб (родичів, близьких) дій майнового характеру за виконання (невиконання) в інтересах самого хаба- родавця чи третіх осіб дій з використанням влади або службового становища.

             Вчинення злочину, передбаченого ст. 369 КК, вичерпується самим фактом пропо­зиції чи давання (вручення) предмета хабара, тому для кваліфікації не має значення:

а)  хто є власником матеріальних благ, які передаються як хабар, - сам хабародавець чи інші особи; б) чи діє він за власною ініціативою або від імені (на прохання, за рекоменда­цією, дорученням, розпорядженням, наказом) інших осіб; в) чи передає хабар у своїх особистих або в інтересах третіх осіб; г) чи є ці треті особи фізичними або юридичними.

             За статтею 369 КК карається злочин із формальним складом, який у формі про­позиції хабара визнається закінченим з моменту її доведення до відома службової особи, а у формі давання хабара - з моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара (РВСУ. - 2008. - Вип. 1(16). - С. 112-113). Якщо запропонований хабар не був прийнятий з причин, що не залежали від волі хабародавця, вчинене слід кваліфікувати як замах на давання хабара (ВВСУ. - 2008. - № 1. - С. 24; СПВСУ (2008-2009). - С. 201-203). Якщо предмет хабара був викрадений хабародавцем чи здобутий іншим злочинним шляхом або його збут (розповсюдження) містить ознаки певного складу злочину, дії хабародавця кваліфікуються за сукупністю відповідних злочинів. За сукупністю слід кваліфікувати вчинене і у тому випадку, якщо пропозиція чи давання хабара є способом (формою) підбурювання службової особи до вчинення іншого (крім одержання хабара) злочину (наприклад, службового зловживання чи підроблення документів).

            Склад злочину, передбаченого ст. 369 КК, є у діях і тієї службової особи, яка дає вказівку (віддає розпорядження, наказ) підлеглій їй особі домагатися певних благ, пільг чи переваг для очолюваної нею юридичної особи шляхом підкупу інших службових осіб; виділяє чи розпоряджається виділити для цього кошти або інші матеріальні цін­ності; надає законного вигляду виплатам у разі давання хабара в завуальованій формі тощо (п. 12 ППВСУ від 26 квітня 2002 р.). Дії підлеглої особи, що виконує вказівку керівника і передає хабар з метою одержання певних благ, пільг чи переваг для юридич­ної особи, слід кваліфікувати за ст. 369 КК, бо така особа виконує роль хабародавця.

Як при вирішенні питання про відповідальність службової особи, що дала неза­конну вказівку підлеглому домагатися певних благ для очолюваної нею юридичної особи шляхом підкупу інших службових осіб, так і при оцінці дій підлеглої особи, яка виконала цю вказівку, необхідно враховувати приписи, закріплені у ст. 41 КК (див. коментар до ст. 41 КК).

Якщо ж службова особа не віддавала обов’язкових до виконання вказівок, розпо­ряджень чи наказів, а лише рекомендувала підлеглій особі домагатися певних благ для очолюваної нею юридичної особи шляхом давання хабара іншим службовим особам, то дії такої службової особи можуть кваліфікуватися як підбурювання до давання хабара, а дії підлеглої особи, яка виконала рекомендацію, - як давання хабара.

            Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю лише прямого умис­лу, причому винний усвідомлює, що пропонує чи передає незаконну винагороду саме як хабар. Відсутність такого усвідомлення (наприклад, внаслідок обману або зловжи­вання довірою) виключає кваліфікацію діяння за ст. 369 КК. За частинами 4 і 5 ст. 369 КК хабародавець також повинен усвідомлювати, що дає хабар такій службовій особі, яка займає відповідальне (ч. 4) або особливо відповідальне (ч. 5) становище. Якщо хабародавець помилявся в оцінці статусу службової особи, його дії слід квалі­фікувати як замах на давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище. Мотиви давання хабара можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

            Суб’єктом давання хабара може бути будь-яка особа (як приватна, так і служ­бова). Якщо остання використовує для давання хабара своє службове становище, вчинене слід кваліфікувати і за ст. 364 КК.

            Кваліфікованими видами цього злочину, передбаченими в частинах 3-5 ст. 369 КК, є давання хабара: а) вчинене повторно (див. примітку до ст. 369 КК і коментар до ст. 368 КК); б) службовій особі, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище (див. п. 2 примітки до ст. 368 КК); в) за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 і ст. 368 КК); г) організованою групою чи її учасником (див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК).

            При кваліфікації дій суб’єкта за частинами 4 або 5 ст. 369 КК за ознаками да­вання хабара службовій особі, яка займає відповідальне (ч. 4) або особливо відпові­дальне (ч. 5) становище, слід ураховувати, що в цих випадках до змісту умисла хаба­родавця входить не лише бажання дати хабар, а й усвідомлення того, що цей хабар надається саме такій службовій особі, яка займає відповідне службове становище.
 

Якщо хабародавець помилявся в оцінці статусу службової особи, його дії слід квалі­фікувати як замах на давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище.

             Частина 6 ст. 369 КК передбачає спеціальні види (підстави) звільнення особи від кримінальної відповідальності за пропозицію чи давання хабара, які застосовуються у випадках, коли: а) стосовно неї мало місце вимагання хабара (див. п. 4 примітки до ст. 368 КК та коментар до ст. 368 КК); б) після давання хабара вона добровільно за­явила про те, що сталося, до повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину органу, службова особа якого наділена законом правом здійснювати повідомлення про підозру.

             Добровільна заява про пропозицію чи давання хабара є різновидом з’явлення із зізнанням (див. коментар до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК) і визнається підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності (СПВСУ 2010. - С. 438-441) за наявності декількох умов, а саме:

             автором такої заяви є особа, яка пропонувала чи дала хабар, тобто хабародавець - виконавець (співвиконавець) цього злочину. На інших співучасників положення ч. 6 ст. 369 КК не поширюються і вони підлягають відповідальності на загальних підста­вах (п. 21 ППВСУ від 26 квітня 2002р.);

             адресатом заяви є орган, службова особа якого наділена законом правом на здій­снення повідомлення про підозру у вчиненні злочину (статті 276-279 КПК). Отже, заява спрямовується до органів досудового розслідування чи прокуратури, але закон не вимагає, щоб хабародавець з’явився до цих органів особисто, а заява мала певну форму: вона може бути усною, письмовою, відправлена поштою, телеграфом, по теле­фону, зроблена через інших осіб тощо;