1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього Кодексу та міжнародних догово  рів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України.

2. Провадження в адміністративних справах здійснюється  відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої проце  суальної дії, розгляду і вирішення справи.

1. Конституція України є найвищим правовим актом, яким визначене місце судової влади у системі органів державної влади, вимоги до порядку і умов її здійснення, засади організації судової системи і діяльності судів. У Конституції України закріплені також основні положення про судоустрій: принципи побудови системи загальних судів; місце і роль Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих спеціалізованих судів; засади здійснення правосуддя; гарантії незалежності і недоторканості суддів; вимоги до кандидатів, порядок призначення і обрання на посаду професійних суддів і звільнення їх з посади тощо.

Законом України від 7 лютого "Про судоустрій України" визначаються засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції, у тому числі система адміністративних судів, основні вимоги щодо формування суддівського корпусу, система та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлюється загальний порядок забезпечення діяльності судів, регулюються інші питання судоустрою.

Кодекс, що коментується, прийнятий відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій України", є

38

кодифікованим правовим актом, в якому деталізовано основні положення судоустрою стосовно здійснення адміністративного судочинства. У ньому визначено: завдання та принципи адміністративного судочинства, засади організації адміністративного судочинства, систему адміністративних судів, коло справ, підвідомчих та підсудних адміністративним судам, особливості провадження у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, види і порядок прийняття рішень у адміністративних справах, особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ та врегульовано інші процесуальні питання розгляду справ у адміністративних судах.

Коментована стаття наголошує на тому, що адміністративне судочинство здійснюється також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою У країни.

Міжнародний договір України, відповідно до Закону України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України" - це договір, укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо. Статтею 19 зазначеного Закону встановлений порядок дії міжнародних договорів України на території України, відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

2. Згідно з ч. 2 коментованої статті, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У частині 2 коментованої статті відтворюється загальне правило про дію закону у часі, відповідно до якого застосовуються норми, чинні на момент вчинення дій. Отже, у випадку звер-

39

нення зацікавлених осіб до суду застосовується адміністративний процесуальний закон, що діє в момент провадження у справі, незалежно від того, коли виникло спірне правовідношення. Процесуальні закони набирають чинності з моменту їх опублікування або з моменту, вказаному у Законі.

У законодавстві закріплено принцип, згідно з яким закон не має зворотної сили. Так, Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 р. № 22-рп/2003 встановлено, що закон діє після набрання ним чинності. Адміністративний процесуальний закон зворотної сили не має. Винятки із цього правила можуть бути встановлені законом.

Зокрема, вони передбачені Прикінцевими та перехідними положеннями (докладніше про це див. коментар до розділу VII КАС України).