Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 9. Законність

Сторінки матеріалу:

  1. Суд при вирішенні справи керується принципом закон  ності, відповідно до якого органи державної влади, органи міс  цевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'я  зані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.
  2. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів  України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язко  вість яких надана Верховною Радою України.
  3. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті  відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у  спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
  4. У разі невідповідності нормативно-правового акта Кон  ституції України, закону України, міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою Украї  ни, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,  який має вищу юридичну силу.
  5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи  щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конститу  ції України, вирішення питання про конституційність якого  належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд  звертається до Верховного Суду України для вирішення питан  ня стосовно внесення до Конституційного Суду України подан  ня щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
  1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість  якого надана Верховною Радою України, встановлені інші пра  вила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються пра  вила міжнародного договору.
  2. У разі відсутності закону, що регулює відповідні право  відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовід  носини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд ви  ходить із конституційних принципів і загальних засад права  (аналогія права).

48

 

1. Принцип законності адміністративного судочинства, встановлений коментованою статтею, забезпечує відповідність його нормативної основи, тобто норм і принципів, нормативним актам, точне й неухильне їх дотримання у поведінці всіх суб'єктів - учасників правовідносин. Принцип законності містить у собі такі специфічні елементи: 1) усі виконавчі і адміністративні влади створюються лише у відповідності з законом і мають лише ті повноваження та привілеї, котрі надані їм законом; 2) при застосуванні своїх повноважень і виконанні обов'язків ці влади повинні діяти у відповідності із законом, і будь-яке рішення або дія, що виходять за межі узаконених повноважень або порушують закон, не мають юридичної сили; 3) законність будь-якої адміністративної дії має бути відкритою для перевірки незалежним судом за позовом особи або групи осіб, або прокурора, уповноваженого діяти у суспільних інтересах.

Як принцип діяльності органів судової влади, принцип законності реалізується у всіх формах його прояву і містить три елементи. По-перше, це наявність установлених конституцією і законами правових основ діяльності органів судової влади, порядку їх організації, компетенції, правового статусу суддів. Другим елементом структури принципу законності є організа-ційно-правовий механізм, що забезпечує суворе і неухильне виконання чинного законодавства органами судової влади. Реалізації принципу законності служить чітка процесуальна процедура розгляду судових справ і закріплений у нормах карного, цивільного й господарського процесуального законодавства касаційний і апеляційний порядок перевірки законності й обґрунтованості прийнятих судових рішень. На органи судової влади процесуальним законодавством покладений обов'язок забезпечувати всебічний, повний і об'єктивний розгляд судових справ і прийняття рішень у строгій відповідності з законом. Також зовнішнім проявом принципу законності є здійснення органами судової влади: правосуддя; судового контролю за законністю актів органів законодавчої, виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ і організацій і їх посадових осіб; судового конституційного контролю.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

49

   

Щодо вирішення справ на підставі Конституції України слід зазначити, що, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суд безпосередньо застосовує Конституцію у таких випадках: 1) коли із змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; 2) коли закон, що діяв до прийняття Конституції, або прийнятий після, суперечить їй; 3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовані, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечать Конституції; 4) коли укази Президента України, які внаслідок нормативно-правового характеру мають бути застосованими судами при розв'язанні конкретних справ, протирічать Конституції України.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України" міжнародним договором України є укладений у письмовій формі договір з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох, пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

3. Дотримання законності при здійсненні правосуддя означає, що суд у своїй діяльності застосовує норми як процесуального, так і матеріального права. При розгляді і вирішенні адміністративної справи суду слід дотримуватися встановленого порядку судочинства і виносити рішення у точній відповідності з нормами права, які підлягають застосуванню у кожному окремому випадку. Крім Конституції та чинного законодавства, міжнародних договорів України, суд застосовує також інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При застосуванні норм права суд виходить з того, що вони прийняті на підставі та у межах повноважень відповідними органами. Підзаконні акти, застосовувані судом, не можуть суперечити Конституції України та чинному законодавству.

Звичаї можуть застосовуватися судом лише у випадках, передбачених законом (наприклад, Кодексом торговельного мо-

50

 

реплавства). В основу судового рішення не можуть бути покладені релігійні, корпоративні та інші норми.

Пленум Верховного Суду України дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України мають велике значення для забезпечення однакового розуміння законів. Вони містять важливі принципові рекомендації з питань, що виникають при розгляді судових справ. Роз'яснення даються на підставі вивчення і узагальнення судової практики, аналізів судової статистики, які здійснюються у судових палатах. Пленум за допомогою роз'яснень аналізує допущені при здійсненні правосуддя помилки, порушення закону, випадки неправильного і неоднакового його розуміння судами, а також координує правозастосов-чу практику судів, визначаючи її основні напрями, які відповідають актуальним проблемам життя держави. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України впливають на формування судової практики усіх судів загальної юрисдикції. Вони не є нормою права, але враховуючи ту обставину, що постанови Пленуму відображають позицію Верховного Суду України з певних питань, нижчі суди не можуть ігнорувати ці роз'яснення, вже хоча б тому, що при оскарженні їх рішень Верховний Суд, очевидно, займе ту саму позицію.

Роз'яснення Пленуму Вищого адміністративного суду також мають бути врахованими адміністративними судами при здійсненні судочинства. Роз'яснення Пленуму Вищого адміністративного суду можуть надаватися не тільки щодо застосування адміністративними судами матеріального законодавства при вирішенні справ адміністративної юрисдикції, а й з питань процесуального права, удосконалення судової діяльності адміністративних судів тощо. При невідповідності роз'яснень законодавства Вищого адміністративного суду роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, адміністративні суди використовують постанови Пленуму Верховного Суду України, який може визнати нечинними постанови Пленуму Вищого адміністративного суду (п. 6 ст. 55 Закону України "Про судоустрій України").

4. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

51

   

Положенням ч. 4 коментованої статті відтворюється принцип ієрархічності нормативно-правових актів, відповідно до якого вищою юридичною силою наділена Конституція України, якій мають відповідати всі інші нормативно-правові акти, прийняті у державі. Після Конституції в залежності від юридичної сили йдуть конституційні закони, чинне законодавство, підзаконні нормативні акти. Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є части ною національного законодавства і мають пріоритет перед іншими нормативними актами.

5. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з точки зору відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою припиняє провадження у справі і звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційнос-ті закону чи іншого правового акта. Верховний Суд України, відповідно до ст. 150 Конституції України, має право поставити таке питання Конституційному Суду України.

6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною 6 коментованої статті відтворено положення ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України", відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж

52

 

ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Разом з тим, якщо міжнародний договір не відповідає Конституції України повністю або в частині і ця невідповідність визнана Конституційним Судом України, то такий договір або його частина не підлягають застосуванню в Україні (див., наприклад, Висновок Конституційного Суду України від 11 липня 2001 р. у справі № 1-35/2001 про Римський Статут).