Засуджена за тяжкий або особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

1.  Передбачене ст. 54 КК позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу відповідно до ч. 2 ст. 52 КК належить до числа додаткових покарань, призначення якого тягне за собою втрату засудженим можливості займати такі посади або займатися такою діяльністю, для здійснення яких наявність певного звання, рангу, чину або класу є обов’язковим. Крім того, засуджений позбавляється і тих благ, пільг та привілеїв (як матеріального, так і нематеріального характеру), якими він був наділений у зв’язку з наявністю у нього певного звання, рангу, чину або класу.
2.  Порядок призначення покарання, передбаченого ст. 54 КК, характеризується такими особливостями:

•  призначення цього покарання обмежено за законом (ст. 54 КК) ступенем тяжко­сті вчиненого злочину, бо припустиме при засудженні особи не за будь-який, а лише за тяжкий (ч. 4 ст. 12 КК) чи особливо тяжкий (ч. 5 ст. 12 КК) злочин;
•  воно може бути призначене тільки як додаткове покарання;
•  це додаткове покарання не передбачене в жодній із санкцій статей Особливої час­тини КК і тому в усіх випадках призначається на підставі ст. 54 Загальної частини КК, у тому числі і при застосуванні ст. 77 КК (п. 15 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р.). Отже, призначення цього додаткового покарання є правом, а не обов’язком суду, який засто­совує його на свій розсуд з урахуванням конкретних обставин справи та особи винного;
•  це покарання є спеціальним і тому застосовується не до будь-якого суб’єкта зло­чину, а лише до тих, які на момент постановлення вироку мали військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, котрі були присвоєні їм у встановленому законом порядку. Тому до особи, яка незаконно (самовільно) присвоїла собі певне звання, ранг, чин або клас, цей вид покарання застосований бути не може, а за наяв­ності умов, зазначених у законі, така особа може нести кримінальну відповідальність за ст. 353 КК;

- це покарання є безстроковим, бо час його застосування не обмежений у законі якимись конкретними строковими вимірами і навіть після погашення (зняття) суди­мості засуджений не має права претендувати на автоматичне відновлення його в тому статусі, якого він був позбавлений за вироком суду. Це, однак, не означає, що закон встановлює якусь безстрокову заборону на одержання особою певних звань, рангів, чинів або класів у майбутньому і особі не може бути знову присвоєні відзнаки, ана­логічні тим, яких вона в минулому була позбавлена за вироком суду. Але в усіх цих випадках йдеться про набуття особою нового статусу, а не відновлення попереднього.

1.  Відсутність цього виду додаткового покарання безпосередньо в санкціях статей Особливої частини КК означає, що доцільність його призначення закон ставить у пря­му залежність від індивідуальних особливостей вчиненого діяння і даних про особу винного. Тому, призначаючи це покарання, суд зобов’язаний не тільки посилатися на ст. 54 КК, а й мотивувати своє рішення у вироку.

Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового, спеціаль­ного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, після набрання ним законної сили направляє копію вироку органу чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас (ч. 1 ст. 29 КВК).

1.  Закон не ставить можливість призначення покарання, передбаченого ст. 54 КК, у пряму залежність від характеру вчиненого особою злочину. Тому це покарання може призначатися судом як тоді, коли вчинене особою діяння було пов’язане із викорис­танням повноважень, якими наділяється винний завдяки наявності у нього певного звання, рангу, чину або класу, так і тоді, коли такий зв’язок був відсутній.
2.  Покарання, передбачене ст. 54 КК, полягає в позбавленні: а) військових звань, що присвоюються військовослужбовцям, які проходять службу у Збройних Силах, СБУ, Державній прикордонній службі, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, а також військовозобов’язаним; б) спеці­альних звань, які мають співробітники внутрішніх справ, службові особи державної податкової служби, податкової міліції, митної служби, органів цивільного захисту, служби спеціального зв’язку та захисту інформації, кримінально-виконавчої служби і деякі інші категорії працівників; в)рангів, установлених для державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування і дипломатичних працівників; г) класних чинів - для працівників прокуратури; ґ) кваліфікаційних класів - для суддів, судових експертів, лікарів - судово-психіатричних експертів.
3.  Якщо засуджений має кілька із зазначених звань (наприклад, і військове, і спе­ціальне), суд має право своїм вироком позбавити його відразу всіх звань або якогось одного з них. Для застосування ст. 54 КК не має також значення, яке за характером та обсягом повноважень звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас має засуджений і яким органом чи службовою особою цей статус було присвоєно.
4.  Стаття 54 КК передбачає можливість позбавлення засудженого тільки таких звань, рангів, чинів або класів, що присвоюються відповідно до посади, яку він обіймає, згід­но з його службовим становищем, специфікою службової, професійної або іншої спе­ціальної діяльності, з урахуванням рівня професійної кваліфікації, характеру, стажу і результатів роботи (див., наприклад, ст. 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. // ВВРУ. - 2001. - № 33. - Ст. 175).

1.  Проте ст. 54 КК не передбачає права суду позбавляти засудженого державних нагород, до яких належать звання Герой України, ордени, медалі, почесні звання України, Державні премії України, президентські відзнаки. За вироком суду особа також не може бути позбавлена наукового ступеня (кандидат, доктор наук) або вчено­го (доцент, професор) чи академічного звання (член-кореспондент, академік), спор­тивних розрядів, почесних грамот, тобто таких відзнак, які присвоюються особі за особливі заслуги та досягнення в галузі науки, техніки, культури, спорту, захисту батьківщини, громадської діяльності тощо. Тому, якщо при розгляді кримінальної справи суд знаходить підстави для позбавлення особи зазначених відзнак, він має лише право своєю ухвалою поставити це питання (клопотати) перед відповідним органом (службовою особою), які цю відзнаку присвоїли.
2.  У разі призначення покарання, передбаченого ст. 54 КК, за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) або вироків (ст. 71 КК) воно ні поглиненню іншими видами додаткових покарань, ні складанню з ними не підлягає і згідно з ч. 4 ст. 72 КК у всіх випадках застосовується і виконується самостійно (див. коментар до ст. 72 КК).
3.  Порядок виконання покарання, передбаченого ст. 54 КК, встановлений ст. 29 КВК, згідно з якою після набрання вироком законної сили його копія направляється органу чи службовій особі, які присвоїли засудженому відповідний статус. Після одержання копії вироку цей орган (службова особа) зобов’язані: а) внести до відпо­відних документів запис про позбавлення засудженого звання, рангу, чину або класу;

б)  вжити заходів до позбавлення засудженого всіх прав і пільг, пов’язаних із цими відзнаками; в) протягом місяця повідомити суд про виконання вироку.

1.  Як заміна покарання, передбаченого ст. 54 КК, так і застосування його в по­рядку заміни інших видів покарання законом не передбачені. Однак засуджена до нього особа може бути звільнена від його відбування на підставі закону про амністію чи акта про помилування (статті 85-87 КК), причому лише у тому разі, якщо ці акти набули чинності до моменту виконання зазначеного покарання.
2.  Як на строк погашення (ст. 89 КК) чи зняття (ст. 91 КК) судимості, так і на момент, з якого він обчислюється (ст. 90 КК), покарання, передбачене ст. 54 КК, не впливає (див. коментар до статей 89-91 КК). Не встановлено і відповідальність за ухилення від цього виду покарання, оскільки його виконання покладається на відповідні державні органи чи службових осіб і не залежить від поведінки засу­дженого.
3.  Відповідно до ч. 2 ст. 98 КК покарання, передбачене ст. 54 КК, не застосову­ється до неповнолітніх (див. коментар до ст. 98 КК).