Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців

  1.  Покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а та­кож у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засуджено­го, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
  2.  Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження про­вадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння черго­вого військового звання.
  1.  Службові обмеження для військовослужбовців (далі - службові обмеження) є основним (ч. 1 ст. 52 КК) і строковим видом покарання, яке встановлюється у межах від шести місяців до двох років (ч. 1 ст. 58 КК) і відповідно до якого протягом строку, визначеного вироком суду, засуджений: а) не може бути підвищений за посадою;

б)  не підлягає підвищенню у військовому званні; в) строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання; г) із суми грошового забезпечення в примусовому порядку провадяться відрахування в доход держави (ч. 2 ст. 58 КК).

  1.  Службові обмеження є своєрідним різновидом виправних робіт, але на відміну від останніх, належать до спеціальних видів покарань, бо застосовуються лише до військовослужбовців (окрім тих із них, хто проходить строкову службу) і відбувають­ся засудженим за місцем його військової служби.
  2.  Обов’язковим елементом цього покарання є утримання (відрахування) з грошо­вого забезпечення військовослужбовця, які провадяться в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, у межах від 10 до 20 % (п. 13 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р.). Відрахування провадяться щомісячно з усієї суми грошового забезпечення військовослужбовця незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчи­ми документами.
  3.  Покарання, передбачене ст. 58 КК, може бути призначене у випадках, якщо воно:
  •  безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини КК, за якою за­суджується винний. При цьому слід ураховувати, що, виходячи із його спеціального характеру, закон передбачає це основне покарання лише в санкціях статей розд. XIX Особливої частини КК за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (частини 1 статей 402-404, 411, 412, 414, 423, 425, 426, ч. 2 ст. 407 КК);
  •  не передбачене в санкції статті Особливої частини КК, але призначається на підставі ч. 1 ст. 58 КК, коли суд, ураховуючи обставини справи та особу засуджено­го, вважатиме за можливе замість обмеження або позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службові обмеження на той самий строк. Отже, у цих випадках службові обмеження для військовослужбовців застосовуються за розсудом суду у два етапи: а) на першому з них суд призначає покарання у виді обмеження (ст. 61 КК) чи позбавлення волі (ст. 63 КК) на строк не більше двох років, виходячи із санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний, або на підставі ч. 1 ст. 69 КК;

б)   на другому - мотивуючи своє рішення у вироку і посилаючись на ч. 1 ст. 58 КК, суд замість призначеного ним обмеження чи позбавлення волі застосовує службові об­меження на той самий строк. Таким чином, у даному випадку під час постановлення вироку в стадії призначення покарання здійснюється заміна одного виду покаран­ня - більш суворого (обмеження чи позбавлення волі), іншим — більш м’яким (служ­бовими обмеженнями). Причому у такий спосіб службові обмеження хоча і можуть бути призначені тільки військовослужбовцю, але вже за вчинення ним не тільки вій­ськового, а й будь-якого іншого злочину;

  •  не передбачене в санкції статті Особливої частини КК, але призначається судом до військовослужбовця на підставі ч. 1 ст. 69 КК (див. коментар до ст. 69 КК). При­чому і в цьому випадку покарання, передбачене ст. 58 КК, може бути призначене за вчинення не тільки військового, а й будь-якого іншого злочину.

 

 

 

  1.  Згідно із ч. 2 ст. 72 КК у разі призначення службових обмежень за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) або вироків (ст. 71 КК), складанню підлягають лише строки по­карання, а розміри відрахувань із грошового забезпечення військовослужбовця не складаються, а обчислюються за кожний злочин (за кожним вироком) самостійно (див. коментар до ст. 72 КК).
  2.  Службові обмеження можуть також застосовуватися до військовослужбовців у порядку заміни покарання або невідбутої його частини більш м’ яким на підставі ч. 3 ст. 74, ч. 4 ст. 83 КК. Як випливає із п. 10 ст. 537 та п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК, положен­ня ч. 1 ст. 58 КК про заміну призначених судом на строк до двох років обмеження волі чи позбавлення волі покаранням у виді службових обмежень можуть застосовуватися не тільки під час призначення покарання, а й на стадії виконання вироку. У свою чергу, призначені засудженому службові обмеження або невідбута їх частина можуть бути замінені більш м’яким покаранням на підставі ч. 3 ст. 74 КК.
  3.  Засуджений до службових обмежень може бути звільнений від їх відбування на підставі частин 2 і 3 ст. 74, ст. 75, п. 1 ч. 1 ст. 80, статей 81, 85-87 КК (див. коментар до цих статей). Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 84 КК (ч. 5 ст. 47 КВК) засуджені до цього покарання військовослужбовці, які визнані військово-лікарською комісією не­придатними до військової служби за станом здоров’я, також звільняються судом від цього покарання.
  4.  Службові обмеження не застосовуються до неповнолітніх (див. коментар до

ч.  1 ст. 98 КК).

  1.  Порядок і умови виконання (відбування) службових обмежень встановлені у ст. 47 КВК, а відповідальність за ухилення від його відбування КК не передбачена.
  2.  Відповідно до п. 4 ст. 89 КК особи, засуджені до службових обмежень, визна­ються такими, що не мають судимості, з моменту відбуття цього покарання або до­строкового звільнення від нього.