1. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

2. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

3.  Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

4. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

5. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

6.  Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договір оренди є сплатним, і тому основний обов´язок орендаря — своєчасно вносити плату за користування майном. Порядок, умови і терміни внесення орендної плати визначаються в договорі. Законодавство про оренду не відносить умову про орендну плату до істотних, при відсутності яких договір вважається неукладеним. Вилучення встановлене лише для договорів оренди будинків і споруджень (а відповідно, і підприємств), оренди природних об´єктів, для яких узгодження орендної плати є обов´язковим: при невиконанні його договір визнається неукладеним. В інших випадках вважається, що діють порядок, умови і терміни внесення плати, звичайно застосовувані при оренді аналогічного майна в порівняних обставинах. Перелік, що міститься в ч. 2 ст. 762 ЦК не є вичерпним, і сторони можуть передбачити в договорі інші форми оплати оренди або сполучення кількох форм. Орендна плата може встановлюватися за все майно в цілому або за кожною з його складових частин. Останній спосіб нерідко застосовується при здачі якого-небудь приміщення з устаткуванням, набір якого може змінюватися, або при оренді автомобіля з гаражем і т.п. Найбільш розповсюдженою формою оплати є грошова. Відповідно до ч. 2 ст. 762 ЦК вона застосовується у вигляді встановлених у твердій сумі платежів, внесених періодично чи одноразово. Як альтернативний спосіб оплати передбачається передача орендодавцю встановленої частки продукції, плодів чи доходів, отриманих у результаті використання найнятого майна. Визначена частка доходів також є грошовою формою оплати, але встановленої не у твердій сумі, а у відсотковому відношенні від отриманих орендарем доходів. Оплата шляхом передачі орендодавцю частини продукції, що випускається, застосовується частіше за все при здачі в оренду виробничих комплексів, устаткування (нерідко поряд з іншими формами оплати). Можливі й такі способи оплати, як надання орендодавцю визначених послуг; передача йому орендарем у власність чи у користування обумовленої договором речі (наприклад, за користування найнятим приміщенням орендар розплачується шляхом передачі орендодавцю у власність автомобіля); покладання на орендаря визначених витрат, наприклад, пов´язаних із капітальним ремонтом орендованого будинку чи іншого об´єкта.

Частина 3 ст. 762 ЦК передбачає можливість перегляду розміру орендної плати за згодою сторін у терміни, встановлені договором. У спеціальному законі можуть бути передбачені інші мінімальні терміни перегляду розміру платежів для окремих видів оренди і для оренди окремих видів майна.

Частина 4 статті, що коментується, закріплює право орендаря вимагати зменшення орендної плати, якщо істотно погіршуються умови користування майном або його якість, за які він не несе відповідальності. Аналогічна можливість передбачена ст. 768 ЦК, що визначає відповідальність орендодавця за дефекти зданого в оренду майна. Зменшення платежів у зазначених випадках має бути розмірним рівню зниження корисних (споживчих) властивостей об´єкта оренди, обумовлених договором. У випадку неефективності спроб одержання орендної плати орендодавець може використовувати крайній захід — дострокове розірвання договору (ст. 728 ЦК).