Шкода, якої завдано внаслідок злочину (кримінально-правовий або зло­чинний делікт), має певні особливості в умовах настання цивільно-правової відповідальності.

Протиправне діяння цього деліктного зобов’язання має бути не просто діянням, що порушує норми права чи суперечить їм, а саме злочином, тоб­то передбаченим КК України суспільно небезпечним винним діянням (дією або бездіяльністю), яке вчинено суб’єктом злочину. Для того, щоб встанови­ти, чи є конкретне протиправне діяння злочином, має бути обвинувальний вирок суду, який вступив у силу.

Особливість кримінально-правового делікту полягає також і в проце­суальному порядку відшкодування шкоди, що завдано злочином. Цю шкоду може бути відшкодовано як шляхом подання цивільного позову в кримі­нальному процесі, так і подання самостійної цивільно-правової вимоги про відшкодування шкоди після того, як обвинувальний вирок по кримінальній справі вступив у законну силу.

Згідно з п. 1 ст. 1177 ЦК України, обов’язок відшкодувати шкоду, за­вдану майну фізичної особи внаслідок злочину, покладається на державу при наявності певних обставин. Держава покладає на себе обов’язок від­шкодувати майнову шкоду, завдану майну фізичної особи внаслідок злочи­ну, у разі, якщо:

•  не встановлено особу, яка вчинила злочин;
•  якщо особа, яка вчинила злочин є неплатоспроможною.

Аналогічне правило встановлено законодавцем і в разі, якщо шкоди за­вдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок зло­чину (п. 1 ст. 1207 ЦК). Проте передбачене ст. 1177, 1207 ЦК України на­кладення на державу відшкодування шкоди потерпілому від злочину поки що є обов’язком на майбутнє. Поки не прийнято спеціального законодавчо-
 

 
ГО акта, який буде передбачати умови та порядок відшкодування державою майнової шкоди потерпілому, зазначені норми не можуть бути застосовані.

Особливості має також і порядок права зворотної вимоги до особи, яка завдала шкоди внаслідок злочину. Зокрема, держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (до- судового) слідства, прокуратури або суду в поряди ст. 1176 ЦК України, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в діях зазначених осіб складу злочину за обвинувальюім вироком суду щодо них, який набрав законної сили (п. З ст. 1191 ЦК).

Окрім того, враховуючи специфічність шкоди, яку завдано житло та здоров’ю фізичної особи, держава, АРК, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчинен­ні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину (п. 2 ст. 1191 ЦК). У той же час особа, яка вчинила зло­чин, зобов’язана відшкодувати втрати також і закладові охороші здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання ткпдч при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що виникло рангово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (п. 1 ст. 1206 ЦК України).

Специфікою відповідальності за шкоду, завдану вчиненням злочину, є неможливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища (ч. 4 ст. 1193 ЦК України).