Згідно з ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здій­снює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення ви­ховання та нагляду за малолітньою особою.

Таким чином, суб’єктами, які будуть нести відповідальність за шко­ду, завдану малолітніми, можуть бути:

- батьки (усиновлювачі) або опікуни. Відповідальність покладаєть­ся на обох батьків, незалежно від того, проживають вони разом чи окремо (ст. 141 Сімейного Кодексу України). Якщо батьки були по­ 
збавлені батьківських прав, то вони зобов’язані відшкодувати шко­ду, завдану дитиною, щодо якої воші були позбавлені батьківських прав, протягам трьох років після позбавлення їхній батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невико­нання ними своїх батьківських обов’язків;

т

•  інші фізичні особи (наприклад гувернантки, няні, домашні вчителі, репетитори), які на правових підставах здійснюють виховання мало­літньої особи (наприклад, на підставі договору);
•  заклади, які за законом здійснюють щодо малолітніх осіб функції опікуна (ч. З ст. 1178 ЦК України).

Протиправність діяння цих суб’єктів полягає в тому, що ці особи не­належно виконували покладений на них згідно із законом чи договором обов’язок здійснювати виховання та (чи) нагляд за малолітнім.

Юридичними особами, які несуть відповідальність за шкоду, завдану уалолітньою особою, можуть бути:

•  навчальний заклад (дитячий садок та школа);
•  заклад охорони здоров’я (поліїогініїса, лікарня);
•  інший заклад, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею (приймальник-розподільник, літній табір відпочинку);
•  заклади, які за законом здійснюють щодо малолітніх осіб функції опікуна (інтернат, дитячий будинок).

Протиправність діяння цих юридичних осіб полягає в невиконанні чи неналежному виконанні законного обов’язку здійснювати нагляд за мало­літніми.

Суть причинно-наслідкового зв ´язку буде полягати в тому, що шкода, за­вдана малолітнім, є заподіяною саме внаслідок неналежного виховання та (чи) нагляду з боку осіб, які несуть відповідальність за це діяння.

Вина усіх зазначених осіб, які несуть відповідальність за шкоду, завда­ну малолітньою особою, презюмується, тобто, вони вважаються винними, якщо не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Принцип часткової відповідальності (розмір часток, у межах яких відповідні особи будуть нести відповідальність, визначається за домовле­ністю сторін або за рішенням суду) застосовується в разі якщо:

•  малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опійна, так і з вини закладів або особи, що зобов’язані здійсню­вати нагляд за нею (ч. 4 ст. 1178 ЦК України);
•  шкода заподіюється спільними діями кількох малолітніх осіб, на­приклад декількома малолітніми, які походять від різних батьків і (або) перебувають під опіїюю різних осіб (ч. 1 ст. 1181 ЦК Украї­ни).

І

Розмір частки визначається лише за рішенням суду - у разі, коли в мо­мент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна (ч. 2 ст. 1181 ЦК України).
 

 
Обов’язок батьків (усиновлювачів), опікунів чи інших фізичних осіб які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи, віді шкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. У зв’язку з цим дані особи позбавлені правд зворотної вимоги (регресу) до малолітньої особи при досягненні нею повної дієздатності (ч. 4 ст. 1191 ЦК України).

Правила ч. 5 ст. 1178 ЦК України передбачають, як виняток, мож­ливість перенесення обов’язку відшкодувати шкоду на безпосередньо­го її заподіювана. Тобто, особа, після досягнення нею повноліття, може бути зобов’язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років, лише за сукупності таких умов:

•  ця шкода завдана життю або здоров´ю потерпілого;

-         малолітня особа, після досягнення нею повноліття, має достатні дц відшкодування кошти;

•  батьки (усиновлювачі), опікуни чи інші фізичні особи, які на право­вих підставах здійснюють виховання малолітньої особи, є неплато­спроможними або померли.