Відповідно до положень Конституції України, ЦК України та законів України, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування мораль­ної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів.

Необхідно зазначити, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються не тільки, коли право на її відшкодування безпосередньо пе­редбачено або випливає з положень Конституції України чи закріплено ЦК України, а також у вішалках, передбачених іншими актами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Таки­ми актами, зокрема, є Закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про захист прав споживачів», «Про оперативно-розшукову діяль­ність», «Про інформацію», «Про охорону праці», «Про телебачення і радіо­мовлення», «Про авторське право і суміжні права», «Про порядок відшкоду­вання шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», та інші.

Згідно з п. З Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судоьу прак­тику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під, моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або ін­ших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1)    у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
 

1.  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близь­ких родичів;
2.  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її манна;
3.  у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репута­ції фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її виші, крім випадків, встановлених законодавством.

Таким чином, зобов ´язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності таких підстав або умов:

1.  моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага;
2.  неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювана шкоди;
3.  причинного зв’язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;
4.  виші заподіювана шкоди.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлюються випадки так званої безви­нної відповідальності. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її за­вдала:

1.  якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпе­ки.

При цьому слід зазначити, що коли шкода завдана житло або здоров’ю фізичних осіб — володільців джерел підвищеної небезпеки — внаслідок їх взаємодії, то моральна шкода підлягає відшкодуванню залежно від ступеня їхньої вини за правилами ст. 1188 ЦК України. Якщо ж шкода завдана майну фізичної особи, то права на відшкодування моральної шкоди без вини запо­діювана шкоди в потерпілого не виникає;

1.  якщо шкоди завдано особі внаслідок її незаконного засудження, не­законного притягнення до кримінальної відповідальності, незакон­ного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накла­дення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
2.  в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій

спосіб.

Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру від­шкодування моральної шкоди, різноманітні. Відповідно до абз. 2 ч. З ст. 23

ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визнача­ється судом залежно від:

•  характеру правопорушення;
•  глибини фізичних (наприклад, вид тілесного ушкодження, тривалість лікування, процес лікування) та душевних страждань(наприклад, особисте сприймання наслідків);
•  погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можли­вості їх реалізації;
•  ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є під­ставою для відшкодування;
•  з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (напри­клад, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого, зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану тощо).

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розум­ності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1190 ЦК України, у разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визнача­ється з урахуванням ступеня виші кожної з них Згідно зі ст. 1193 ЦК Укра­їни розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня виті потерпілого та матеріального стану відповідача (фізичної особи).

Моральна шкода, як правило, відшкодовується одноразово, але у ви­падках, встановлених договором або законом, платежі по її, відшкодуванню можуть мати періодичний характер (наприклад, моральна шкода, завдана ка­ліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована однора­зово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ст. 1168 ЦК України)).

До вимог про відшкодування моральної шкоди за ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушен­ня особистих немайнових прав. Однак, можуть бути винятки, передбачені законом. Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, у разі поширення недостовірної інформації, що не відповідає дійсності і принижує честь, гід­ність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, поміщеної в засо­бах масової інформації застосовується строк позовна давність в один рік.