Публічна обіцянка винагороди - це звернена до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого результаїу тому, хто його досягне.

Публічна обіцянка винагороди регулюється главою 78 ЦК України. По­діляється вона на два види:

•  публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу;
•  публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу.

Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу.

а зобов’язанням із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо) (ч. 1 ст. 1144 ЦК).

Щоб обіцяння винагороди було юридично обов’язковим, воно має від­повідати певним умовам, а саме:

1.  Обіцянка винагороди має бути публічною. Обіцянка винагороди с публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.
2.  Обіцянка винагороди має бути майнового характеру, тобто мати гро­шове або інше вартісне вираження (наприклад, надання путівки в санаторіїї).
3.  Обіцянка винагороди повинна містити вказівку щодо форми та роз­міру винагороди.
4.  У сповіїценні публічної обіцянки винагороди має бути вказаний кінцевий результат, якого слід досягти для одержання винагороди (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо).
5.  Обіцянка винагороди повинна дати можливість встановити, хто її обіцяв.
6.  Обіцяти винагороду можна лише за правомірні дії. Тштгі правочини що не відповідають основам правопорядку і моралі, можуть бути визнані недійсними в установленому законом порядку.

Суб’єктами зобов’язання можуть бути як фізичні, так і юридичні осо­би. Боржником є особа, яка обіцяє винагороду, а кредитором - той, хто віді­звався на таку обіцянку.

До умов сповіщення публічної обіцянки винагороди законодавець від­носить:

•  зміст завдання - здійснення правомірної разової дії або необмеже­ної кількості дій одного виду, які можуть вчиняти різні особи;
•  строк виконання - може бути встановлено безпосередньо в оголо­шенні. Якщо його не встановлено, то завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання;
•  місце виконання´,
•  форму та розмір винагороди - обіцянка може бути зроблена в будь- якій формі (письмово, по Інтернету, по телебаченню, по радіо тощо). Якщо в публічній обіцянці винагороди не визначений розмір, то він визначається за угодою з особою, яка обіцяє винагороду, а у випадку спору - судом. У разі виконання завдання і передання його результа­ту особа, яка публічно обіцяла винагороду, зобов’язана виплатити її. Якщо завдання стосується разової дії. то винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою, а якщо таке завдання було ви­конано кількома особами одночасно — винагорода розподіляється між ними порівну.

Зобов’язання у зв’язку з публічною обіцянкою винагороди припиня­ється ^ разі:

•  закінчення строку для передання результату;
•  передання результату особою, яка першою виконала завдання (ст. 1149 ЦК України).

Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу. За зобов’язанням із публічної обіцянки винагороди з оголошенням кон­курсу особа (замовник конкурсу) має право оголосити конкурс (змагання) для необмеженого кола осіб для визначення кращого з виплатою йому ви­нагороди.

Зобов’язання з публічної обіцянки винагороди з оголошенням конкурсу має такі ознаки:

1. обіцянка винагороди за досягнення визначеного засновником кон­курсу результату має бути публічною, тобто зверненою до необме­женого кола осіб через засоби масової інформації або іншим чином. За цією ознакою конкурси поділяють на відкриті (запрошують до участі всіх, хто бажає) та закриті (запрошують до участі персональ­них учасників);

1.  обіцяна винагорода — премія, яка виплачується переможцю конкур­су за досягнутий результат незалежно від його права на одержання інших видів винагороди за працю;
2.  винагороду обіцяють лише за найкращий досягнутий результат. Тому

змагання має бути визнано недійним, якщо подано лише один ре­зультат (робота) або одна особа подала декілька робіт.

Суб’єктами зобов’язання є засновники конкурсу та учасники конкурсу.

Засновниками конкурсу (змагання) можуть бути як фізичні, так і юри­дичні особи. Копо учасників конкурсу залежить від того чи є він відкритим чи закритим (ч. З ст. 1150 ЦК України).

Проведення конкурсу включає в себе декілька етапів:

•        оголошення конкурсу публічно через засоби масової інформації або іншим чином;

•  надання роботи на конкурс;

•        оцінка поданих на конкурс робіт - для здійснення даного етапу за­сновником створюється конкурсна комісія (журі);

•  підведення підсумків. Процедуру визначення переможця встанов­лює засновник конкурсу. Переможцем конкурсу є особа, яка до­сягла найкращого результату.

Проводити оцінку переданих на конкурс результатів може засновник конкурсу як самостійно, так і спеціально, створивши для цієї мети конкурс­ну комісію. Якщо рішення приймає конкурсна комісія, журі, то його пови­нен затвердити засновник конкурсу. Згідно з ст. 1155 ЦК України, засновник (конкурсна комісія, журі) при визначенні результатів конкурсу може при­йняти одне з таких рішень:

-         присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були ви­значені умовами конкурсу;

-         присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено де­кілька, та нагород (премій);

-         відмову в присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, пода­них на конкурс, не відповідає його вимогам;

•  присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).
•  сплата винагороди;

-         повернення учаснику конкурсу речі, поданої на конкурс (ст. 1157 ЦК України).

Умови конкурсу можна умовно поділити на обов’язкові та факульта­тивні.

До обов’язкових умов законодавець відносить:

1.  Предмет конкурсу. Ним може бути результат інтелектуальної, твор­чої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо. При­чому засновник конкурсу повинен описати завдання з визначень Н вимог до результату, певної дії, роботи, які він бажає одержати.

2)     Вид винагороди (суму премії) за кожне призове місце. Винагороду може бути визначено як у грошовій сумі, так і в іншій матеріальнШ

цінності. Крім того, засновник може передбачити в умовах конкурсу надання переможцеві лише морального заохочення. Форми мораль­ного заохочення можуть бути різноманітні: присудження звань лау­реатів конкурсу, почесних звань, видача дипломів, відзнак тощо.

До факультативних ознак можуть бути віднесені:

1.  Строк подання товарів на конкурс чи виконання певної дії, тобто строк надання досягнутого результату чи строк, в який повинна бути виконана сама робота. Він повинен бути визначений з ураху­ванням можливості реально виконати конкурсне завдання. Причому засновники можуть визначати як остаточні, так і проміжні строки.
2.  Місце представлення роботи.
3.  Кількість призових місць.

У процесі проведення конкурсу може виникнути потреба внести зміни до оголошених умов конкурсу або навіть його відмінити. Внесення зміни до умов конкурсу можливо:

•  лише до початку конкурсу;

-         про це має бути оголошено в тому самому порядку, в якому було оголошено конкурс.

Якщо через зміну умов конкурсу участь у ньому для особи не стано­вить інтерес або є неможливою, то ця особа має право на відшкодування засновником витрат, яких вона зазнала для підготовки до участі в конкурсі (ст. 1152 ЦК України).

Згідно з ст. 1153 ЦК України відмовитися від конкурсу можна тільки у разі, коли його проведення стало неможливим за обставин, які не залежать від засновника конкурсу.